Майор іршавської міліції вишиває в німецькому стилі “хардангер”

[Total: 0    Average: 0/5]

Помічник начальника Іршавського райвідділу міліції по зв’язках із громадськістю та ЗМІ майор Віта Горзов має чудове хобі—вишивання.

Але вишиває іршавчанка не лише традиційним українським хрестиком, але й більш складною німецькою технікою—хардангер. Це, коли спершу вишивається гладдю, далі все вирізається й обкидається вручну. Складність цієї техніки в тому, що, якщо вишивальник пропустить бодай одну ниточку, то цільного узору, на відміну від вишивання хрестиком, уже не вийде. А на зворотному боці Вітиних робіт  ви не побачите вузликів від ниток, настільки філігранно все зроблено!

– Вишиваю я з самого дитинства, десь з другого класу, – розповідає моя співрозмовниця.—Вчилася цьому ремеслу від матері, тітки, бабці, а їх усіх, в свою чергу, навчала моя прабабка Олена.

Перша робота майстрині — вишита на салфетці квітка, яка й досі зберігається в її колекції. Унікальна вона вже тим, що її юна Віта вишила на домотканому полотні. Ця робота така, наскільки могла її вишити 8-річна дитина, але в ній — часточка чистої дитячої душі…

З полотном в ті далекі  радянські часи була проблема, в магазинах воно не продавалося, тож Вітина мати, аби донька не покинула улюблене хобі, стала замовляти полотно в жінок-вишивальниць по селах.

У журналі «Радянська жінка», який виписувала сім’я Горзових, на останній сторінці були надруковані ескізи вишивок, по яких юна художниця стала вишивати рушники. Дехто зі знайомих дорікав Вітиній мамі: мовляв, ти купуєш дитині на забавки таке дороге полотно, проте мудра жінка на це не зважала. Коли в один час ніде не можна було купити ниток, мама взялась розпускати старі дитячі кофтини, цими нитками вони й вишивали. А на базарі в Іршаві та Виноградові жінка купувала в «спекулянток» недешеві акрилові нитки.

Вишивати малій Віті доводилося вечорами, адже після школи вона ходила ще й в музичну школу.  Та з кожним роком вдосконалювалася її техніка вишивання, більше ставало в полотнах  узорів, кольорів.

Захоплення вишиванням, зізнається жінка, визначило і її майбутній фах: після школи Віта вступила в Державну академію легкої промисловості України в Києві за спеціальністю інженер-технолог. Тут вона отримала доступ до бібліотек, в яких черпала багато нового для свого хобі. Так, в київських бібліотеках іршавчанка вперше побачила популярний німецький журнал «Бурда-Моден», який вільно тоді в СРСР не продавався. А в одному з кіосків студентка натрапила на каталог відомої вишивальниці, австрійки українського походження Ксенії Колотило «Каталог вишивки». Це добротне видання коштувало 300 рублів—величезні на ті часи гроші. Спершу Віта все ходила до того кіоску, придивлялася, а далі прискладала грошенят і таки купила цей каталог… Був то 1990 рік. З того каталогу Віта Горзов вишила великий рушник із зображенням церковних куполів. Цю свою роботу студентка виставила в музеї-магазині при Києво-Печерській лаврі. І от хтось з туристів-іноземців купив цю оригінальну роботу за цілих 100 доларів! Дуже зраділа студентка цим грошам, відразу їх поміняла, пішла в магазин «Україна» і купила собі за чесно зароблені гроші гарне кашемірове пальто, про яке давно мріяла…
Далі ще дві свої роботи Віта продала, за сто доларів обидві,  у магазині при київському Музеї-садибі Тараса Шевченка. Після цього молодій майстрині стали вже телефонувати, робити замовлення, проте «бізнес» на вишиванні для неї несподівано припинився.

-Коли про те, що я продаю свої роботи, дізнався мій брат, то він дуже розсердився,-пригадує моя співрозмовниця.—Він забрав із магазину мою роботу, яку я виставила на продаж, і категорично заборонив мені їх продавати… Тож практично всі мої роботи нині вдома, у моїй колекції. Маю їх уже з півсотні. Час від часу витягую їх зі скрині, переглядаю, перу, якщо забруднилися.

Сьогодні Віта вишиває чеськими нитками типу українських «Ірис». Вони хоч і дорожчі (один моток коштує 5 гривень), зате якісніші: не рвуться, більш яскраві.

З німецького журналу «Анна» іршавська майстриня почерпнула для себе знамениту німецьку техніку вишивання «Хардангер». Але, зізнається, додає до неї неповторний український колорит, тому в неї вже змішаний тип вишивання.

Своєю улюбленою роботою Віта Горзов вважає вишиту червоними нитками на червоному фоні квітку. Вишивала цю роботу цілий рік:  червоні барви зливалися між собою, а позаяк жінка працює над полотном здебільшого вечорами після роботи, тож довелося добряче натрудити очі… 

Нині майстриня трудиться над новою оригінальною роботою—вишите білими нитками листя винограду на жовтому фоні. Каже, дуже ніжне зображення виходить. А з Нового року Віта Горзов візьметься за вишивання нової салфетки для Пасхального святкового кошика. Зізнається, що робить це щороку, аби нести з церкви свячене у кошику з новою накидкою…

На запитання, що кажуть колеги по міліцейській роботі про її захоплення, майор Горзов зізнається, що вони про це ще нічого не знають. Віта – жінка скромна і не звикла хвалитися… Хіба що кума Олеся Зейкан, теж майор міліції, що й сама вишиває, в курсі всього. З нею майстриня й ділиться своїми творчими планами, часом обмінюється узорами тощо.

 Володимир Павлюх, ВЗГ УМВС України в Закарпатській області

Comments are closed.