На Закарпатті впроваджують нові сорти яблук
Хоч яблука і ростуть майже в кожному дворі, серйозного і масового їх виробництва на Закарпатті немає. Аграрники впевнені, що ситуацію виправить впровадження особливих сортів: стійких до хвороб, екологічно чистих, гіпоалергенних.
У одному з плодорозсадників краю селекціонери виплекали 13 нових сортів яблук, завезених переважно з Німеччини та Чехії. Цінність їх у тому, що завдяки вдалому схрещуванні порід вдалося вивести плоди, стійкі до певних шкідників та хвороб, а це означає, що вони потребують менше хімічних обробок протягом вегетативного періоду. «При гарному вигляді ці фрукти мають ще й чудовий смак і є екологічно чистими, – стверджує Ігор Попович, агроном-консультант плодорозсадника «Голланд Плант Україна». – Надіємося, що незабаром такі яблука стануть родзинкою Закарпаття. Їм до вподоби наш клімат, тому проблем з вирощуванням у фермерів не виникатиме. Потрібне лише бажання займатися цією справою. Плюс, завдяки насадженням таким сортів можна ще й сприяти збереженню сільськогосподарських земель, захистити їх від впливу хімікатів».
Зараз у Європі більш популярні жовті яблука, оскільки вони гіпоалергенні та часто рекомендовані для споживання дітям, тим часом як на території України – червоні їх види. Аграрники наголошують на тому, що нові породи орієнтовані якраз для споживання у свіжому вигляді. Тому ці сорти вирощуються за біотехнологією, тобто з меншим використанням хімічних засобів захисту мінімум в 2-3 рази. Селекціонери намагались витримати у відповідних пропорціях баланс кислоти й цукру, соковитості, м’якості. Хоча смакові показники – індивідуальні для кожного. Нещодавно навіть проходила презентація-дегустація в Ужгородському замку, де фермери та журналісти змогли оцінити вигляд, смак та якість яблук і дати їм оцінку у спеціальних анкетах. Ігор Попович зауважив, що для працівників плодорозсадника думка споживача не менш важлива, аніж висновки прямого клієнта-фермера, оскільки в кінцевому результаті продукт все рівно потрапляє на стіл до окремих покупців.
У яблуках справді дуже багато вітамінів, особливо під шкіркою, тому при вживанні ці фрукти чистити не варто, головне – добре помити гарячою водою. Навіть якщо плоди зібрані при дорозі, усі важкі метали осідають назовні. Звісно, що соки, джеми й запечені яблука не менш корисні від свіжозірваних.
Ігор Попович впевнений, що чутки про генетично модифіковані та «хімічні» фрукти потрібно грамотно спростовувати: «Чомусь у нас побутує міф, що яблука з черв’ячками і всілякими «бойовими» слідами – найкращі, а ті, котрі мають ідеальний вигляд – «хімічні». Але мало хто цікавиться, які є препарати для обробки фруктів і для чого їх узагалі оприскують. Скажу вам, що найбільша проблема виробників яблук – це парша, але проти неї обробка плодів проводиться на ранній стадії вегетативно періоду і доки яблуко дозріє, усі хімікати на ньому встигають повністю розкластися. Є також інші шкідники та хвороби, до яких різні сорти по різному сприятливі, тому селекціонери і намагаються виводити нові, котрі при красивому вигляді потребуватимуть мінімум обробок. Звісно, що за кордоном проводяться досліди над схрещуванням генів тварин і рослин, але вплив таких продуктів на організм людини ще не досліджений. Українські селекціонери працюють з генами, пилком і щепленням лише фруктових дерев, тому боятися нема чого. Це тривала і кропітка робота, та результат того вартий».
Також наш споживач дивується, чому це весною на полицях магазинів стоять червонобокі й блискучі яблука, ніби щойно зірвані з дерева. Тут теж немає ніякого підступу й генетичної модифікації, адже існує таке поняття, як умови зберігання. Звісно, що вдома у підвалі ці умови важко створити відповідними, а ось на складах найчастіше діє система регульованого газового середовища (РГС), де виробники дотримуються не тільки оптимального температурного режиму, а й використовують вуглекислий газ для пригнічення процесів життєдіяльності фруктів. Плюс, є спеціальні зимові сорти яблук, котрі достигають пізніше, тому й довше зберігають свіжий вигляд і смакові якості.
Тому при виборі яблук, цих міні-вітамінних контейнерів, опирайтесь на певні знання, власні смакові вподобання, провірених виробників і совість продавців. Та все рівно найкращими будуть ті, котрі виплекані у власному саду своїми ж руками. Смачного!
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття