Гран-прі «Міс-кіс 2012» отримав бенгалець Лео
У неділю, 25 листопада, у ПАДІЮНІ проходила виставка-конкурс котів. Уже вдев’ятнадцяте власники пухнастих красенів і красунь зібралися показати ужгородцям своїх вихованців і позмагатися за глядацькі симпатії та медалі. Усі учасники виставки отримали смачні подарунки від спонсора, а переможці – кормові запаси на місяць-два, іграшки та котячі лежаки.
Як і щороку, сотні жителів міста відвідали виставку чотирилапих. Хазяї пухнастиків дозволяли усім охочим погладити і сфотографуватися зі своїми вихованцями, а самі благородні учасники конкурсу великодушно терпіли обійми та фотоспалахи. Батьки ледве відтягували діток від столів з кошенятками на продаж та від кліток-переносок, де чекали своїх нових господарів безпритульні котятка з благодійної організації «Барбос». Трьох, до речі, вдалося прилаштувати в нові домівки.
Переможець – бенгальський кіт Лео, – разом зі своєю власницею, трьохрічною Настунею, нетерпляче чекав кінця виставки – адже самим хвостатим та вухатим учасниками незнайоме приміщення, сотні людей і спалахи фототехніки не до вподоби, навіть якщо вони ззовні спокійні і сонливі. Тато Настуні, Господар Іван, розповів, що це не перший кіт у родині: «У нас ще є камишовий кіт, старший від Лео, тому досвід догляду за породистими вихованцями набули. А насправді піклуватися про них не важко, хоч і ходять слухи, що породисті коти мають непростий характер. Лео дуже чистоплотний, розумний – не гадить, не шкодить, не дере штори, терпить усі примхи донечки. Настя з ним носиться, як з плюшевою іграшко, спить в одному ліжечку – кіт, хоч і молодий, ще ні разу не огризнувся. Звісно, що він більше активний вночі, як і всі хижаки, та особливо не шумить. Також Лео любить вечорами з нами дивитися телевізор, адже він у нас – повноцінний член сім’ї».
Приз глядацьких симпатій отримав одинадцятирічний перс Гомбо. Його хазяйка, Балла Вів’єн, дивується, як кіт усю виставку спокійно терпів обійми і дитячі руки, адже вдома він агресивний і норовливий: «Гомбо не любить дітей – ми для дочки спеціально брали ще одного котика, шотландця Фінна, оскільки вона хоче з тваринками гратися, а перс може і вкусити, і поцарапати. Він навіть спочатку на малюка злився, билися обоє, та через деякий час на кінець подружилися».
«Мені Гомбо подарували на день народження, я його дуже люблю, хоч і шерсті по хаті багато, і характер у нього непростий. У виставці беремо участь вперше і не можемо надивуватися, як спокійно він себе поводить – удома кіт зовсім інший. Хоча він нам може за це і відімстити – адже Гомбо дуже злопам’ятний», – сміється Вів’єн.
А ось Мурка, безпородна підопічна Віки і Сашка Костюків, надзвичайно ласкава і добра. «Ми її одягнули в лялькове плаття – і бачите, як спокійно сидить: не пручається, не пробує його стягнути, – демонструє кицю Віка. – У виставці беремо участь вдруге, оскільки любимо свою Мурку і вважаємо, що вона нічим не гірша від породистих котів. Вірна, хороша і вміє ловити мишей. Ми живемо у будинку і вона спокійно ходить по двору, не тікає. А спійманих гризунів складає перед дверима, ніби дякує за те, що ми її любимо і годуємо. Мурка любить бігати, гратися з нами, просто зараз дуже сонна і трохи налякана, тому і сидить тихо». Віка з Сашком розповідають, що довго хотіли котика, та мама не дозволяла заводити тваринку. Коли врешті-решт її вмовили, то подруга принесла маленький рудо-білий клубочок, котрий тепер є і радістю, і гордістю сім’ї.Пухнасті улюбленці ужгородців змагалися у чотирьох номінаціях: безпородні, породисті довгошерсті, породисті короткошерсті та юніори. У кожній із номінацій обирали трьох кращих. Окрім цього, члени журі вибирали своїх переможців у номінації «спецприз», глядачі голосували за найсимпатичнішого, на їхню думку, кота, ну і, звісно, головну нагороду – гран-прі, – отримав учасник поза номінаціями. Загалом у ПАДІЮНі можна було «пом’яцкати» близько сорока великих і малих чотирилапих м’явкунів. Світлана Лукач, незмінний організатор конкурсу, запросила всіх присутніх на «Міс-кіс 2013», котрий буде ювілейним – 20-м, і повинен бути ще масштабнішим, яскравішим та цікавішим. Чекаємо!
Вероніка Брудка, Зелене Закарпаття