Олександр Ледида дав інтерв’ю телеканалу «Рада»
Голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида взяв участь у програмі «Власний погляд» на телеканалі «Рада». Найцікавіші моменти розмови – пропонуємо Вашій увазі.
– Закарпаття – один із регіонів України, котрий, можна визначити за такими назвами, як замок Паланок, банош, Поляна та іншими особливостями. Відразу стає зрозуміло, про яку область йдеться. Олександре Олександровичу, сучасне Закарпаття у 21 столітті – що це за край?
Так, в області сьогодні є багато об’єктів, що приваблюють у край туристів. Та перш за все, Закарпаття – область, що межує з чотирма країнами Європейського Союзу, багато закарпатців мають можливість відвідувати ці країни. Спосіб життя, ставлення до роботи, соціальний захист, медичні послуги – закарпатці бачать на якому рівні це у європейських країнах. Повертаючись в область, краяни втілюють принципи життя європейців у себе вдома. Тобто намагаються вести європейський спосіб життя, про який сьогодні так багато говориться
– Чи впливає це, скажімо, на формування бюджету області, на політичне життя краю. Чи справді європейський досвід так спокійно можна переймати і використовувати на нашій території?
Щодо бюджету, то, звичайно, як і в найрозвинутіших країнах, так і в інших регіонах України – грошей на все не вистачає. Та, якщо по-господарськи підходити до вирішення більшості питань, багато чого можна зробити за кошти бюджету.
Що стосується політики – політичне життя на Закарпатті почало вирувати за два місяці до виборів і ще тиждень – після 28 жовтня. Потім політичні процеси стали не такими масштабними – це сесії обласної та районних рад. Закарпаття живе спокійним життям.
– Як таким чином вибудовується співпраця, спілкування між обласною державною адміністрацією та обласною радою? Адже там все ж присутня політика.
Якщо йдеться про добробут закарпатців, вирішення проблем області, то політичні сили співпрацюють, вирішуючи проблеми Закарпаття. Це стосується рад усіх рівнів. І я, як голова обласної державної адміністрацій, хочу подякувати представникам усіх політичних сил за таку співпрацю.
– Якщо говорити про законодавчу гілку нашої держави, Ви її знаєте зсередини. У новому парламенті, на Вашу думку, які напрямки слід опрацьовувати, модернізувати у першу чергу для того, щоб усі регіони, в тому числі й Закарпаття, почувалися спокійніше?
Перш за все, єдине фінансова політика стосовно всіх регіонів. Дуже чітко прописані в бюджеті формульні розрахунки для медицини, освіти і культури. Не може бути так, що, умовно, на одного мешканця Закарпаття витрачаємо певну суму, а в інших областях цих коштів не вистачає. Це значить, що є недопрацювання. Повинні бути одні правила для всіх. І вже потім можна ставити завдання до керівників областей, районів про ефективний розподіл бюджетних грошей на місцях для якісного надання тих же медичних, освітніх послуг. У Луганську, Донецьку, Криму, Закарпатті – на кожного жителя – однакова сума.
– Зважаючи на те, що Закарпаття – прикордонна зона, є якісь законодавчі нюанси у цій сфері? Чи тут потрібна ґрунтовніша законодавча база?
Нам важливо створювати максимально привабливий інвестиційний клімат. Щоб європейські країни, які можуть вкладати кошти у розвиток промисловості, могли безперешкодно розвивати свій бізнес на території України.
– Італійцям, до прикладу, легше вести справи на території Закарпаття, ніж їхати у більш віддалені від Європи регіони.
Я, як керівник області, в першу чергу зацікавлений в тому, аби інвестували в Закарпаття.
– Сьогодні, як мені відомо, на території області є іноземні підприємства, які вже кілька років успішно працюють?
Так, це транснаціональні компанії, такі як «Джейбіл», «Ядзакі», «Флекстронікс». Слід зазначити, що закон про відшкодування ПДВ сприяв тому, що вони хочуть працювати на території нашої країни. Ці підприємства сьогодні працюють в автоматичній системі повернення ПДВ, тому поширюють своє виробництво, створюють більше робочих місць на теренах Закарпаття.
– Одна з новацій, яка набула достатньо широкого розголосу в Україні – відмова Закарпаття від централізованого опалення. За які кошти це відбувалося, як сприйняли таке нововведення мешканці області і яка, зрештою, економія?
Були передумови, адже часто виникали проблеми з наданням теплокомуненерго жителям краю, в тому числі й бюджетним установам, тепла та гарячої води. Тому закарпатці, маючи змогу бачити досвід європейських сусідів – угорців та словаків – почали самостійно переобладнувати оселі на автономне опалення. Ну, зрозуміло, із заміною вікон на склопакети, що є більш енергоощадними. І коли в 2010-му ми зробили детальний аналіз роботи системи теплокомуненерго, то фактично в нас залишилось тільки 28% отримувачів послуг, котрі справді користувалися послугами системи теплокомуненерго. Це пов’язано, зокрема, і зі специфікою нашої області – адже в Закарпатті 68% населення проживає на сільських територіях.
– А за які кошти це все зроблено було? Адже ці 28% було економічно доцільно також переводити на індивідуальне теплопостачання.
Так, до того ж стабільного теплопостачання ми не мали ані в садочках, ані в школах, а гаряча вода подавалася нестабільно. Тому було прийняте остаточне рішення, – хоч, чесно кажучи, це далося нелегко, – повна відмова від централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Була розроблена система роботи, поставлені конкретні завдання. Левова частка програми фінансувалася за рахунок обласного бюджету, також допомогу надав державний, кошти виділялися і з місцевих скарбниць. Тож ми сміливо почали діяти. До того, як почати роботу, визначили кількість малозабезпечених закарпатців. Адже цим людям треба було допомагати коштами на облаштування «автономки», бо самі вони не могли б цього зробити.
– А яке обладнання використовувалося?
Залежно від квадратури – якщо квартира маленька, до прикладу, то було цілком достатньо три невеликих сучасних теплонагрівачі, щоб обігріти помешкання.
– Якщо дивитись на систему економії, якої, напевно, досягли, про які цифри йдеться?
Економія величезна – за офіційною статистикою, якщо порівнювати опалювальні періоди 2008-го, 2009-го років з теперішніми, вона складає майже сорок мільйонів кубів газу. Конкретніше, можна привести приклад нашої обласної лікарні, яка займає тисячі квадратних метрів. У 2009-му на оплату тепла (а тоді ми ще користувались системою теплокомуненерго) витратили 2 млн. 186 тис. грн. А вже у 2010 році, з переходом на індивідуальну систему теплопостачання, – 1млн. 46 тис. грн. Більше того, відтепер ми можемо коригувати температуру в приміщеннях залежно від погодних умов. Якщо надворі потеплішало, збавляємо тепло на кілька градусів, і навпаки.
– А як працюють ці системи? Сонячна енергія, пілети, щепа, вугілля?..
У нас є багато способів. У першу чергу, газ. Також вугілля, трьохтарифні лічильники, де вода у спеціальних котлах нагрівається вночі, коли тарифи на електроенергію найнижчі, а зранку ця вода починає циркулювати системою й нагрівати приміщення. У той же час, якщо це школа, то в п’ятницю після обіду тепло вимикають, а в неділю тепло вмикають, щоб у понеділок зранку діти прийшли у теплі класи.
– І наостанок: яким бачить Закарпаття в майбутньому його керівник Олександр Ледида?
Це край з європейськими стандартами життя. Зокрема, стосовно надання медичних послуг, бо з цим у нас поки не все так, як хотілося б. У Європі якість медицини висока, безумовно, завдяки страховій медицині, отже –фінансуванню. Разом з тим, здобутки має й наша область. Вона чи не єдина в державі, де в обласних закладах повністю безкоштовне медикаментозне забезпечення та якісне калорійне харчування.
