Михайло Рошко: «Скільки мов ти знаєш, стільки ти маєш професій»
Сучасний світ у гонитві технологій та боротьбі за інтелект висуває жорсткі вимоги для тих, хто прагне здобути гідне місце у житті.
Якщо ще кілька років тому серед рівноцінних претендентів на робоче місце вирішальним критерієм могло стати уміння керувати авто, то нині ця, ще донедавна – майже ексклюзивна, перевага перетворилася на неодмінну складову «джентльменського набору» сучасної молодої і, обов’язково, амбітної людини. Виконувач обов’язків директора Інституту іноземної філології УжНУ, письменник Михайло Рошко переконаний: він володіє секретом запоруки справжнього успіху. І зважаючи на авторитет серед студентів та колег, любов читачів та популярність Михайла Михайловича, скористатися його порадами варто, особливо – на порозі вибору головної життєвої стежини після закінчення школи
– Пане Михайле, то в чому ж секрет успіху?
– Я думаю, у кожного він – свій. Проте можемо говорити про певні закономірності. Молода людина, в якої немає ані життєвого досвіду, ані потужного «послужного» списку, повинна одразу мати певні переваги. Найочевидніші: володіння комп’ютером і, безперечно, іноземні мови.
– Ви свідомо не говорите про фахові знання?
– Знаєте, сьогодні модним (і практичним) є такий варіант: вивчити іноземну (краще дві-три) мову, а потім в інституті післядипломної освіти швидко за два роки заочно здобути потрібну професію. І тоді ти – спеціаліст зі знанням іноземних мов і легко переганяєш тих колег, хто іноземною володіє слабо. Бо навпаки не вийде – іноземну мову заочно не вивчиш. Та що там говорити – навіть зрозуміти, які іноземні фірми вас шукають і оформити грамотне резюме, не володіючи бодай однією з іноземних мов, ви не зможете. Тому без іноземної мови сьогодні успіху добиватися дуже складно.
– Окрім того, Вас це змушує робити і «честь мундира», який ви представляєте, очолюючи вже інститут іноземних мов…
– Це, на перший погляд, формальне підняття статусу колишнього факультету, проте воно свідчить про місце, яке посідає наша структура в системі академічного університету. Окрім того, таке підняття планки зобов’язує нас до певної активізації і осучаснення поглядів і методів вивчення іноземної мови.
– Ви маєте на увазі застосування технічних засобів у навчанні?
– Не тільки і не стільки. Ми прагнемо змінювати саму методику вивчення. Світ рухається у шаленому темпі, і цей темп ще прискорюється. Людина повинна, у першу чергу, розмовляти: грамотно, зрозуміло. Тому нині ми застосовуємо прогресивні методики, розповсюджені в усьому світі. І, смію Вас запевнити, наші студенти у цьому сенсі не поступаються ровесникам з-за кордону.
– І, наскільки мені відомо, ідеться не про одну мову?
– Безперечно! Один предмет – профілюючий, інший – за вибором. І тут уже все залежить від старанності і наполегливості студента.
– А цей вибір, а радше – мовні уподобання розподіляються між мовами рівноцінно?
– Не зовсім… Попри, очевидно, виправдану любов до англійської та дещо поміркований інтерес до німецької, абітурієнти «забули» про французьку : тут ми майже не маємо конкурсу. Одна з причин – школи, де вивчають французьку, в області можна перерахувати на пальцях. Ми перестали захоплюватися мовою кохання, милозвуччям найвизначніших пісень світу… І від цього стає сумно… А насправді французька дає шалені можливості: наші випускники вступають в будь-який державний ВУЗ Франції, на будь-який факультет, без вступних іспитів і вчаться безкоштовно. Треба тільки скласти іспит на знання французької. І жоден з наших випускників, котрі туди вступали, цей іспит не завалив. А ще вони отримую офіційне право працювати півдня. Уявіть собі – ви вчитеся, наприклад, у Сорбонні, на юриста, економіста, програміста, дизайнера, архітектора. Французька вища освіта – одна з кращих у світі (поряд з британською та американською). І ви отримуєте її безкоштовно! А ще французька мов а- це не тільки мова Франції, але і частини Швейцарії, і провінції Квебек у Канаді, куди у сто разів легше потрапити, ніж в англомовну частину цієї країни. Окрім того французька розповсюджена в багатьох країнах Далекого і Близького Сходу, в країнах Африки… Здається, люди не підозрюють про переваги, які надає французька мова, і про те, як легко туди потрапити…
– А які переваги у студентів німецької та англійської філологій?
– Ну, щодо німецької, конкурс теж дещо зменшився. А переваг багато: Німеччина, Австрія та німецькомовна Швейцарія – сьогодні це найпотужніший економічний сектор Європи, це близькі сусідні країни, і потреба в знанні німецької мови дуже велика. Окрім того, державні ВУЗи Німеччини також безкоштовні для наших випускників. А щодо англійської… Тут нема потреби щось говорити – усі знають: без англійської сьогодні просто нікуди! Це США, Канада, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія… Зрештою, англійська мова – це світова мова, з нею пройдеш весь світ!!! На англійську філологію і вступити важче… І ще скажу – наші випускники як правило дуже добре влаштовуються у житті, досягають успіхів у різних сферах…
– Наприклад?
– Та всіх і не перерахуєш: викладачі, референти, екскурсоводи, менеджери, перекладачі, журналісти… І, повірте, я знаю, про що кажу. Довести? Серед наших випускників видатні науковці: директор Лінгвістичного інституту Національного Авіаційного університету професор Артур Гудманян, завідувач кафедри зарубіжної літератури Київського Національного університету ім.Т.Г.Шевченка професор Іван Мегела, зав. відділом інституту мовознавства ім. О. Потебні Андрій Богдан Ажнюк, професор, відомий письменник і перекладач, поет Іван Петровцій, поетеса Оксана Луцишина, тележурналісти Леся Кешеля, Максим Мельник, дипломати Андрій Заєць, Василь Химинець, Іван Марущинець, багато бізнесменів, митників, працівників СБУ тощо. Усіх і не перерахуєш. І Ви знаєте, наберуся нахабства і доповню класичне «скільки мов ти знаєш, стільки ти – людина» тим, що, фактично, скільки мов ти знаєш, стільки ти маєш професій!
– То виходить: у випускників інституту іноземних мов набагато більше шансів влаштуватися на роботу?
– Та справа ж не лише в роботі! Хоча, звичайно, нині це дуже важливо. Мандрівки, література, спілкування – усе це неможливе без володіння іноземними мовами. Усе це я кажу із власного досвіду, адже вивчати американську літературу у перекладі – значить втратити атмосферу і не відчути тонкощів. А мандрувати Європою без знання мови – справа цілком безперспективна. Спілкуватися з колегами через перекладача – це практично те саме, що користуватися скайпом. Зрештою, жодний інший факультет, нехай не ображаються на мене колеги, не створює такого спектру перспектив.
Тетяна ВАШАРГЕЛІ, для “НЕДІЛІ”
