На Закарпатті туристів “варять” у мінералці та годують жаб’ячими лапками
У селі Лумшори Перечинського району Закарпаття туристів варять у чанах, охолоджують у гірській річці і годують жаб’ячими лапками. Такий екстремальний відпочинок тут пропонують вже понад 400 років.
Лумшори розташовані в гірській місцевості на висоті 450 метрів над рівнем моря. У квітні тут ще лежить сніг, повітря дуже зволожене, прохолодно. Від Ужгорода до села – 50 км. Багато місцевих будинків пустують – люди виїхали до райцентру та Ужгорода. У Лумшорах тепер проживають близько 70 людей.
Сезон на чани – у самому розпалі, бо на вулиці ще прохолодно. Цей відпочинок пропонують у чотирьох садибах.
“Першу водолікарню в селі побудували у 1600-их роках. Це були приїжджі австрійці. Купіль працювала на базі мінерального джерела, з якого витікала сірководнева вода, – розповідає власник одного з чанів Владислав Погоріляк. – Холодну мінералку люди наливали у дерев’яні корита, а всередину кидали розпечені у вогні камені. Після цього самі стрибали у воду. Нагрівали мінералку не до таких екстремальних температур, як ми зараз, а до більш терпимих”.
Через кілька десятків років у сусідньому селі Тур’ї-Ремети побудували завод, на якому люди відлили два 250-літрові чавунні чани і привезли до Лумшорів. У перших чанах мінералку тільки нагрівали і виливали її у корита. Так приймали ванну. Після Першої світової війни обидва чани загубилися. У 1970 році місцевий житель Володимир Ап’ярі відкопав один із них у лісі біля потічка. Другий, каже він, знаходиться сьогодні у Віденському музеї. Знайдений чан Володимир встановив на березі річки біля свого будинку. Спробував приймати сірководневі ванни і вже після перших 5-7 сеансів відчув поліпшення здоров’я.
“А до тих пір мене турбував радикуліт, остеохондроз, поліартрит, – говорить він. – За кілька років я став на ноги – тепер місяцями подорожую пішки схилами Карпат”.
З 70-х років чан став місцевою пам’яткою. Сюди приїжджали туристи, які бажали прийняти сірководневу ванну.
“Люди приходили на берег річки і самі запускали в той єдиний чан воду, прогрівали її і приймали ванну, – розповів Владислав Погоріляк. – Тобто, було таке собі самообслуговування”.
На початку 2000-х років у Лумшорах відкрили ще кілька купалень.
“Два об’ємні чани батько замовив на одному з заводів Волині, – каже Владислав. – Ми встановили їх на березі річки, поруч побудували колибу, облаштували ставок, запустили туди форель, – показує місцевість. – Тепер займаємося цим утрьох із батьком й братом”.
З боку річки доноситься сміх. В одному з чанів паряться троє чоловіків. Один з них вистрибує з чана й біжить по снігу до крижаної річкової води.
“Для початку чавунний чан треба добре прогріти, – розповідає Владислав. – Потім наполовину заповнити його мінеральною водою. Для кращого ефекту ми використовуємо також цілющі трави. Два-три віники кидаємо у воду, і як вода нагрівається, трави запарюються. Використовуємо звіробій, розторопшу, м’яту, материнку, Іван-чай, а також березу. Коли вода прогріється до 20-25 градусів на дно чана ставимо великі камені і наповнюємо холодною водою до 40 градусів. У вогонь підкидаємо кілька дровець, щоб підтримувати температуру води”.
В один чан вміщається 4-5 огрядних чоловіків або 6-7 тендітних дівчат. Відпочиваючим рекомендують приймати ванни, чергуючи гарячу воду чана з крижаною водою гірської річки. У такий спосіб тіло не лише розігрівається, але й вчасно охолоджується. Це сприяє оздоровленню.
“Коли людина сидить у чані з температурою води плюс 40 градусів, її судини розширюються, навіть краще, ніж у лазні, бо вода має кращу теплопровідність. А коли стрибає в холодну воду річки, температура якої від плюс 2 до 14 градусів, судини екстремально звужуються. Сірководневі мінеральні ванни разом з цілющими властивостями гірських трав поліпшують діяльність опорно-рухового апарату, сприяють оздоровленню нервової системи, роблять судини більш еластичними, – каже Владислав. – Протягом однієї години контрастну процедуру можна повторити три-чотири рази. Особливо взимку, коли температура повітря опускається до мінус десяти градусів. Тоді відступають будь-які хвороби: радикуліт, ревматизм, остеохондроз”.
Владислав пригадує, до них приходили люди, які лікували у чанах наслідки інфаркту та паралічу.
“Звичайно, дива не було – люди не стали одразу на ноги, але почали краще себе почувати і спокійніше спати ночами”.
Трав’янисті настої дають і протизапальний та релаксуючий ефекти. Але паритись у чані Владислав рекомендує не більше 1,5 години. Новачкам – не більше однієї години.
Після виходу з чана Погоріляки рекомендують відпочиваючим спробувати закарпатські страви: бограч, форель, запечену з салом та бринзою картоплю, а також знамениті в цій окрузі жаб’ячі лапки. До речі, французький делікатес готують з жаб, виловлених у тутешніх місцях, де дуже поширені традиції споживання жаб’ячого м’яса.