У Воловці відбувся фестиваль коломийки
«Як зачую коломийку, зачую-зачую, через тую коломийку дома не ночую»
У закарпатському смт. Воловець усьоме відбувся фестиваль коломийки «Дзвінкі перлини Верховини». Сюди з’їхалися виконавці народних пісень та мелодійних віршованих рядків із усього Закарпаття, щоб позмагатися в конкурсі на краще виконання коломийок. А також із півтисячі туристів, щоб послухати автентичні мелодії, скуштувати верховинських страв та просто відпочити.
Свято розпочалося урочистою ходою святкової колони. Після чого на сцену виходили колективи виконувати народні пісні. А ми тим часом пішли в народ, щоб почути автентичні коломийки від закарпатців.
Олена Митрович зі Жденієва зі своїх майже сімдесяти 40 років на сцені. Скільки знає коломийок і не пригадає, але готова і співати, і танцювати скільки стачить сил.
«Мені Петрик купив рехлик, абим го любила, гойя
а я рехлик ізносила, Петра не любила, гой
Кажуть люди, шо суд буде, що ня будуть судити, гойя
так оби ми присудили всіх хлопців любити, гой…»
Ольга Дурда із села Приборжавське на Іршавщині пригадує, що коломийок її навчала ще бабуся і мама. Дівчина попри юний вік добре знає коломийки і гарно їх виконує. У репертуарі Ольги й весільні рядки. Їх за звичай складали й виконували залицяльники, привертаючи таким чином увагу молодиць, пояснила дівчина:
«Урвалася струна, що май файна була
уддаєся тота дівка, що май файна була,
уддаєся тота дівка, що май файна була.
А ми тоту струну зв’яжемо-зв’яжемо,
а ми ще таку дівку у селі найдемо,
а ми ще таку дівку у селі найдемо»
Усі коломийки, які довелося почути цього дня, створені десятки, а то й більше років тому і передаються верховинцям із покоління в покоління. Нині коломийки, кажуть самі закарпатці, складають мало, їх тільки переказують. А колись вони писалися «на злобу дня».
Тетяна Лешко, 7dniv.info