«Тисяночки» з Буштина підкорили серця поляків

Днями учасниці народного вокального ансамблю «Тисяночка» з Буштина побували з дружнім візитом у Гміні Старий Джікув, з якою Буштинська селищна рада у серпні минулого року підписала угоду про транскордонне співробітництво.

Про те, як прийняли «Тисяночку» у Польщі та які враження залишились у колективу від поїздки, ми попросили розповісти керівника ансамблю, директора Буштинської ДШМ Олену Вейгеш.

– Олено Павлівно, розкажіть, будь ласка, що стало приводом для вашого візиту до Польщі?

– До Гміни Старий Джикув ми поїхали на запрошення наших колег – працівників місцевого осередку культури, котрі нещодавно гостювали на Тячівщині (http://www.tyachiv.com.ua/NewsOpen/id_news_41294). Нас запросили на XII регіональний огляд обрядових груп «На теми фольклору», котрий відбувся 2 лютого. На жаль, не було можливості поїхати у повному складі, а лише вчотирьох – квартетом.

– Як Вас зустріли у Польщі?

– Дуже гостинно – наче старих добрих друзів. Адже в нас і справді склались теплі дружні відносини. Одразу після приїзду нас зустріли війт Гміни Барбара Мавецка, керівник місцевого осередку культури Лешек Крул та президент футбольного клубу Юзек Ожімек. Того ж дня відбулося фольклорне свято – огляд обрядових груп. До речі, захід відвідала також делегація з іншого містечка-побратима Буштина – Ясенова (Словаччина). Мушу відзначити, що упродовж всього дійства – а тривало воно до вечора, і журі, і учасники, і, власне, війт Гміни майже не залишали залу і уважно спостерігали за сценою. На честь нашого візиту сцену оформили у кольорах українського державного прапору. До того ж, багато учасників були із жовто-блакитними стрічками на одязі. Це було так приємно! І що важливо, спілкуючись з нашими польськими колегами, ми відчували підтримку і щире вболівання за всіх українців. Було помітно, що вони уважно стежать за ситуацією в Україні. Навіть останні новини з Києва ми дізнавались саме від поляків.

– Які твори Ви обрали для виступу?

– Закарпатські народні пісні в обробці сучасних композиторів. Зокрема, колядку «На небі зірка» та загальновідому «Червона ружа трояка». До речі, останню підспівував увесь зал, бо, як з’ясувалося, тут мешкають нащадки лемків, котрі теж колись виконували цю пісню. Співали акапельно, без супроводу. Публіці так сподобалось, що нас тричі запрошували «на біс»! І після виступу чули багато захопливих відгуків на нашу адресу. Але ж, на відміну від самодіяльних фольклорних колективів, які виступили на сцені Старого Джикува, ми співаємо професійно.

– Чи вдалося побачити місцеві заклади культури?

– Так, на другий день візиту ми побували у кількох закладах повітового містечка Любачів, зокрема, у музичній школі, де навчаються 150 учнів, та у будинку культури. Побачене дуже вразило. До прикладу, класи теоретичних дисциплін комп’ютеризовані, усюди є інтерактивні дошки. Фортепіано – від одного з кращих світових виробників Yamaha, а рояль «Steinway», який ми побачили у концертному залі школи, у нас в Закарпатті є лише в Ужгородському училищі культури імені Дезидерія Задора. Сподобався і зі смаком оформлений інтер’єр.

Крім цього, польські друзі організували для нас цікаву екскурсію по установах Гміни Старий Джикув. Побували ми і у місцевій «сільраді». Приємно було бачити у кабінеті війта (так називають у Польщі керівника місцевого самоврядування) поруч із державними прапорами Польщі та Словаччини наш, український жовто-блакитний, а також спільне фото, зроблене під час нашого першого знайомства з громадою Старого Джикува у словацькому містечку Ясенов.

Побували ми і у місцевій загальноосвітній школі. Дуже сподобався сучасний спортзал із комп’ютерним управлінням. Ознайомились і з роботою лікарні у Любачеві. Справа в тому, що за водія у нашій подорожі був батько учениці Буштинської школи мистецтв, лікар Юрій Дан, і президент місцевого футбольного клубу Юзек Ожімек – теж медик за фахом. Нам показали, як обладнані карети швидкої допомоги, яких у лікарні є шість. Безпосередньо з автомобілю, куди б він не виїхав, інформація передається до лікарні, і за її результатами лікар вирішує, чи варто транспортувати хворого до медзакладу. Вразило і дитяче відділення.

Дуже сподобались нам римо-католицькі храми у Старому Джикуві. До речі, в одному з них знімали сцени відомого художнього фільму «Катинь» польського режисера Анджея Вайди.

Намилувались і тамтешньою природою. Було дивно з вікна автомобілю побачити козуль, котрі розгулювали обабіч автошляху. І, звісно, лад і чистота, котрі панують усюди. А ще – дбайливе ставлення до старовинних будівель, котрі тут не прийнято зносити, а навпаки – люди намагаються зберегти у найкращому вигляді.

– Якими будуть наступні кроки у польсько-українській культурній співпраці?

– Ми запросили делегацію зі Старого Джикува на святкування Дня селища Буштина, котре, за попередньою інформацією, відбудеться 11 травня. А за організацію нашої поїздки дякуємо селищному голові Буштина Івану Пашу та директору КП «Агенція регіонального розвитку Тячівського району» Леоніду Рибарю, а також власнику магазину «Художній салон» у Буштині Володимиру і Наталії Топехам – за сувеніри для польських колег.

 Наталія Маджара, Tyachiv.com.ua.