Майдан ще не виконав свого завдання
Так кажуть закарпатці, котрі живуть у наметах в центрі столиці
Київ загалом наче й не змінився, а от його «серце» – Майдан Незалежності – після грандіозних зимових подій став просто невпізнанним. Журналіст «НЕДІЛІ» ділиться враженнями від почутого і побаченого…
Якщо раніше тут гуляли, фотографувалися зі звірятами і купалися у фонтанах, то нині туристи-жінки, проходячи тут, плачуть, а чоловіки роздивляються барикади. Центр столиці справді став «важким». Автор цього матеріалу теж не втрималася від сліз, та й як можна спокійно дивитися на той обвуглений Будинок профспілок, де згоріло одному Богу відомо скільки людей, на ті хрести, фотографії, свічки майже під кожним деревом на вулицях Інститутській та Грушевського.
Аура там — як на кладовищі. Хоча київські історики вже давно кажуть, що головна площа країни і так збудована на кістках, бо колись там таки ховали людей. Що з нею слід робити далі – думки людей діляться. Хтось каже, що намети треба розібрати, повернувши площі та Хрещатику променадний вигляд, інші стверджують, що барикади (принаймні якусь їхню частину) слід залишити як нагадування політикам і наступним поколінням.
У ці дні Майдан справді почав потроху переїжджати. Комунальники все ближче підбираються до наметів з лопатами, а роботи в них — просто непочатий край! Сміття навкруги справді дуже багато: тут і там накидані шини, погорілі мішки, з яких стирчать побутові відходи, залишки зеленого оздоблення тієї триклятої «йолки», через яку було побито стільки людей. Сама «йолка» також виглядає не надто презентабельно: обвита брудними прапорами та обідраними плакатами, вона, кажуть місцеві, вже хилиться вбік і скоро може впасти.
Між усім цим хламом ходять туристи, кияни та, звісно, ті, хто досі живе на майдані Незалежності. Таких нині приблизно 400, але днями лідери Самооборони заявили, що всього 150 із них справді займаються справою: беруть участь у акціях протесту, підтримують побут і порядок на Майдані. Інші, мовляв, прийшляки і п’яниці, котрі живуть на пожертви українців. Скриньки для благодійних внесків справді стоять тут чи не на кожному кроці. Біля кожної барикади чи імпровізованого меморіалу загиблим героям Небесної Сотні є така, а біля неї обов’язково чергує якийсь «самооборонівець» чи людина, котра так себе називає.
Деякі мешканці наметів займаються пакуванням речей, однак звільняти насиджене місце готові не всі. Сама не раз бачила п’яненьких чоловіків, котрі ходять по Майдану в тапочках і бронежилетах, сидять десь купками, потягуючи пиво, або купують алкоголь у супермаркеті під майданом. При цьому вони обов’язково ведуть гучні розмови про військові дії на Сході країни, знають, які тактики слід використовувати армійцям, а ще розповідають про те, що новий мер Кличко обіцяв за кожен звільнений намет заплатити від 10-ти до 15-ти тисяч доларів. Може саме цього чекають деякі мешканці Майдану? Стверджувати не буду, бо серед тих небагатьох, кого бачила п’яними, звісно, були і такі, за кого хочеться бути гордим. Наприклад, приємно вразила 4-та Козацька сотня, хлопці з якої (такі гарні, з чубами) проводили у своєму «дворику» тренування та займалися фізкультурою, використовуючи, зокрема, саморобні штанги.
Стоїть тут неподалік і закарпатський намет. Загалом їх тут два: у так званому «нижньому» зараз живуть шестеро закарпатців, у «верхньому» – восьмеро. Ужгородський активіст Віталій Грегор, котрий вже більше півроку проживає в одному з цих наметів, розповідає: звільняти площу від наметів наші краяни не збираються. «Переїжджає лише 3-тя Сотня, кажуть, їм за це гроші заплатили. Поки спільного рішення не було, Майдан Незалежності ми не звільнимо. Перш за все тому, що наші основні вимоги досі невиконані й починають вже нинішніми чиновниками потроху забуватися. Зокрема, мова йде про Антикорупційний комітет, який досі не має повноважень, та про люстраційний закон, який просто саботують. Говорити, що Майдан вже виконав свою роботу, не можна. Принаймні поки не розженемо депутатів, котрі не хочуть нічого змінювати».
Віра МАРКО, газета “НЕДІЛЯ“
