Підпільні шовіністи подають голос

[Total: 0    Average: 0/5]

0Багато російських та проросійських інформаційних ресурсів розтиражували написане одіозним Петром Гецком «Обращение к мировому сообществу» так званого конгресу русинської і угорської общин Закарпатської області, який нібито відбувся у Будапешті 8 серпня цього року. До речі, автор звернення знаходиться у міжнародному розшуку за сепаратизм. Але – про все по черзі.

Що дає нам підстави сумніватися в тому, що конгрес таки відбувся? Бо усі матеріали по всіх доступних ЗМІ ілюструються двома-трьома фотографіями, на яких зображені одні і ті ж четверо людей на фоні видозміненого російського прапора, що його хочуть видати за русинський. Крім того, усі попередні русинські конгреси, у тому числі і Ужгородський, проводилися відкрито і супроводжувалися відповідною інформаційною підтримкою, рекламою на білбордах та в засобах масової інформації, делегати обиралися відкрито, серед запрошених були представники влади, культурно-просвітницьких товариств, із концертною програмою виступали самодіяльні та професійні колективи. Цей так званий конгрес, якщо і відбувся, то проводився підпільно. А отже – були там не делегати, бо їх ніхто не обирав, а самозванці, які, і я це спробую довести, сподіваються стати самопроголошеними президентами чи губернаторами «Пудкарпацької Руси» і отримати дивіденди від російського фашиста Путіна, якого засуджує весь світ.

000

Щоб не бути марнослівним – проаналізуємо текст звернення. «Конгресс представителей русинской и венгерской общин Закарпатской области Украины, прошедший 8 августа в Будапеште, с глубокой озабоченностью отмечает резкое усиление кризисных процессов в стране. Продолжается эскалация военного противостояния между вооруженными контингентами киевских властей и силами, выступающими за создание Новороссии, объединяющую Луганскую и Донецкую области страны. В этих конфликтах активную роль играют экстремистские, профашистские группировки, фактически призывающие к уничтожению неукраинских национальностей, проживающих на современной территории Украины. В этой связи возникает реальная угроза применения политики геноцида в отношении русинской, венгерской и других нацменьшинств, исторически поселившихся в Закарпатье».

Зверніть увагу, що тут і далі в тексті звернення українська влада називається «кієвскімі властямі», а терористи і російські найманці, які йдуть воювати в чужу країну, – не загарбниками, не фашистами, а силами, які виступають за створення Новоросії. До речі, ні Гецко, якого не хочеться називати паном, ні жоден інший фігурант справи не переймається питанням: яка може бути Новоросія на території України? Але не буду акцентувати на цьому моменті – розумні люди і так все зрозуміють. Зупинимося на наступному: звідки у нас взятися геноциду, якщо до сьогоднішнього дня його ніхто не помічав. Навпаки – Закарпаття завжди служило і служить прикладом мирного співіснування різних національностей та багатьох конфесій, які будували і будують свої храми поруч.

Цинізм і брехливість наступного речення звернення, покликаного підсилити російську пропаганду і внести нестабільність у мирне співіснування понад 100 національностей, які проживають у нас, зашкалює: «Конгресс представителей русинской и венгерской общин, составляющих более 90 процентов населения региона, заявляет, что в создавшихся в Украине кризисных условиях крайне важно добиваться решения имеющихся проблем с помощью сохранения единой страны».

Згідно з переписом населення 2001 року на Закарпатті проживає близько 1 мільйона 200 тисяч людей, у тому числі: 80,5% українців, із яких 10,1% на той час усвідомлювали себе русинами, 12,1% угорців, 2,6% румун, 2,5% росіян, 1,1% ромів, 0,5% словаків, 0,3% німців… Будь-який першокласник зможе додати дві цифри і сказати липовим представникам: «Дядьку, та ви брешете. Адже, навіть якщо відсотки не зменшилися (а ми знаємо, що багато угорців виїхало на постійне проживання на історичну батьківщину), то якщо до 10,1% додати 12,1%, це аж ніяк не може дати 90%». А старшокласник додасть, що дядько бреше, не тільки маніпулюючи цифрами, але і словами, адже всі дії того самого Гецка та іже з ним спрямовані проти України як такої, за створення на її території Малоросії, за відокремлення Криму, за підпорядкування агресивній Московії… Адже всі пам’ятають нещодавнє звернення цього агента ФСБ до Путіна із проханням ввести війська на Закарпаття. Для чого? Для збереження єдності України? Відповідь шукайте самі. До речі, саме за це звернення та попередні дії псевдорусинського діяча, спрямовані на розкол країни, нашого земляка і оголошено у розшук.

0

Чомусь не надто публічно ведеться (і чи ведеться взагалі?) розслідування «масових» акцій протесту проти призову в армію наших закарпатських хлопців, акцій, які супроводжувалися перекриттям доріг та були кваліфіковані більшістю наших людей, як явно антиукраїнські. Крім проплачених кимось – можемо здогадуватися Ким – «лжематерів», на ці акції ніхто не вийшов. Хоча, треба сказати, що супроводжувалися всі ці дійства брехливими свідченнями про те, що нібито чоловіків забирають у армію вночі, витягають з ліжка, знімають із жінки і тому подібними вигадками. Думаю, що серед організаторів цих замовлених і дуже вигідних для російської пропаганди «картинок» були і ті, хто потім опинився на так званому конгресі у Будапешті. Підтвердженням цьому служить ще одна цитата: «…единственным разумным и эффективным выходом из создавшейся кризисной ситуации в Украине должно быть прекращение вооруженных действий, деятельности экстремистских, особенно фашистских группировок, а также реализация идеи децентрализации страны, формирования на ее основе демократического, федерального государства. В этой связи необходимо прекратить осуществляемую киевскими властями насильственную мобилизацию граждан Украины, в частности русинов и венгров, в воинские контингенты, проводящие вооруженные операции на Юго-Востоке». Чи не є це свідченням брехливого, використовуваного керованими зверху маніпуляторами для ширми, твердження про єдину країну? Адже той, хто виступає за єдність країни, мусить бути готовим захищати її навіть зі зброєю в руках. Чи не так?

 

Із вірою в те, що СБУ працює в потрібному напрямку, на цьому можна б і завершити статтю. Але… У зверненні є ще одна фраза, яка підтверджує тезу про те, на чиє замовлення гавкають, тобто подають голос, підпільні закарпатські шовіністи. Ось вона: «Более того, ими (киевскими властями) разрабатывались планы проведения политики, ведущей к ликвидации признания русинов как самостоятельного национального образования, исторически сложившегося в качестве ветви русского народа».

«Чим більша брехня, тим легше у неї повірять». Певно, саме за таким принципом живуть на нашій землі продажні агенти північного сусіда України. Хіба ми, 80,5% українців Закарпаття, є гілкою російського народу, якого і в помині не було коли хрестили Київську Русь. Хіба не на території Закарпаття найдревніші стоянки первісної людини? Хіба не в наших містах і селах жили люди ще у ті часи, коли на тому місці, де тепер Москва, були ліси і болота? То хто є чиєю гілкою? І взагалі, чи пов’язані ми так тісно?

А ще мене, як письменника, цікавить мовне питання. Ті комуністи, яких масово призначали на високі посади у часи правління фашистської організації КПРС із росіян по всій території України, у тому числі і на Закарпатті, за десятки років проживання в українському мовному середовищі не могли вивчити нашу мову. Чи такою була політика, чи у них не вистачало клепок у голові – гадати не будемо. Але якби ми були чиєюсь гілкою, то чи у представників «стовбура» могли б виникати «азірівські» проблеми? Думаю, що ні. І ви зі мною погодитеся.

І на завершення. У моєму рідному Іршавському районі проживає понад 100 тисяч чоловік. Із них – 98,5% українців. Думаю, що жоден із нас не хоче, щоб наші інтереси захищали брехливі самозванці, російські найманці, продажні шкури, які за подачку з путінської руки готові пожертвувати своєю землею, своїм народом, родиною, батьківською хатою та миром у нашому спільному домі. Таких людей потрібно вчасно відправляти за грати, щоб не дочекатися долі Криму та східних областей, які піддалися російсько-фашистській пропаганді і тепер змушені відчувати на собі всі жахіття війни.

Ми – за єдину сильну державу! Слава Україні!

Василь КУЗАН, для «НЕДІЛІ»

Loading...

Comments are closed.