Фашистський антифашизм

Є речі, про які потрібно говорити постійно. Не те, щоби кожного дня, але, певно, і кожної години. Це речі важливі, фундаментальні, основоположні, від яких залежить рівновага в суспільстві, мир і благополуччя, життя і майбутнє нас і наших дітей

Війна на Сході належить до таких тем. На жаль, ми мало говоримо і ще менше робимо для перемоги у тій війні, для перемоги над агресором, над вовком, який намагається одягнути овечу шкуру і перегризти горлянку світові. А значна частина світу робить речі ще страшніші – Європа, в першу чергу саме вона, симулює короткозорість і прикидається, що не помічає кривавих кігтів і гострих пазурів хижака, який уже відчув запах і смак крові.

Якими б паскудними словами ми не називали Путіна – мусимо визнати: він – досвідчений наперсточник. Поки іде війна у «Луганді та Донбабве» – ніхто і не спробує нагадати про анексований Крим. Тому Кремль зацікавлений у довготривалості бойових дій у Луганську та Донецьку. Його брехлива пропаганда буде нав’язувати будь-які ідеї, вигадувати нові абревіатури та назви, страхати людей вигаданими міфами, такими як ото про розп’яття хлопчика на центральній площі міста, яке ніхто не бачив, тільки одна продажна сука, але саме її знайшло російське телебачення і поширило ролик по всіх ресурсах.

Ескалація напруги у двох наших областях, поставка туди техніки, зброї та бойовиків, маніпуляції з «гуманітарним конвоєм», заяви про порушення міжнародної етики іншими країнами, відмова від своїх військ на чужій території та категоричне заперечення їхньої там присутності, відверта брехня на міжнародному рівні, зомбування власного населення інформаційно-каналізаційними каналами – все це речі одного ряду, речі, покликані забезпечити ідеологічне наповнення для закріплення маленьких перемог. А такі є. І є велика перемога у інформаційній війні проти України. Це констатація факту, продиктована глибинними почуттями патріотизму та бажанням робити все для того, щоб змінити такий стан речей. Щоб навчитися вигравати.

Далекосяжні плани російського гітлера сягають на тільки Сходу України. Аналізувати стан справ у всій великій Батьківщині не будемо – зупинимося на рідному Закарпатті, яке нині дивним чином прив’язується інформаційно до Криму. З першого погляду і не збагнеш: а в чому тут справа? Що відбувається у тому далекому Криму?

Нічого дивного. Все дуже просто. У Ялті заплановано і проведено політичну виставу, яка нагадує постановку театру абсурду. Судіть самі: фашисти створюють Антифашистську Раду Росії. До речі, за участі представників європейських країн та Закарпаття, адже вистава називається: Міжнародна конференція «Росія, Україна, Новоросія: глобальні проблеми і виклики». Але, щоб не бути голослівними і не наражатися на звинувачення в упередженості, – проаналізуємо. За даними сайту Інформаційний спротив, Польщу представляють троє: Бартош Бекер – лідер фашистської організації «Фаланга», головний редактор інтернет-сайту «Xportal.pl», який активно пропагує «успіхи» терористів у «Новоросії». Цього року вже був з візитом в ДНР, де зустрічався з місцевими терористами. Раніше разом з бельгійським нацистом Л. Мішелем за фінансової підтримки Кремля їздив на «маївку» до Ассаду. Матеуш Піскорський – генеральний секретар «Європейського центру геополітичного аналізу» – контори, що перебуває на утриманні кремлівських спецслужб, головною метою якої є пропаганда режиму Путіна. Свого часу був видавцем нацистського журналу «Одалан». Є антисемітом і расистом. Був спостерігачем на незаконному референдумі в Криму. Конрад Ренкас – завідувач відділу пострадянських країн «Європейського центру геополітичного аналізу». Антисеміт, перебуває на утриманні спецслужб Кремля.

Крім того, в конференції бере участь Ніколас Джон Гріффін – лідер Британської національної партії, який в 1998 році був визнаний винним у розповсюдженні матеріалів, що розпалюють расову ненависть, і засуджений до дев’яти місяців ув’язнення з відтермінуванням покарання на два роки і штрафу в 2300 фунтів. Від Бельгії – Франк Крелейманн – представник сепаратистської партії «Фламандський інтерес», був спостерігачем на незаконному референдумі в Криму і є неонацистом, ісламофобом, оголошений персоною нон-грата в Туреччині. Від Угорщини – М. Дендеш – представник партії «Йоббік», яку низка європейських експертів характеризує як неонацистську і неофашистську. Керівництво партії «Йоббік» підозрюється генеральною прокуратурою Угорщини у співпраці з російськими спецслужбами.

Напрошується висновок, що всі неонацисти Європи співпрацюють з російськими спецслужбами. Тобто, із собі подібними. До речі, голова Асоціації єврейських організацій і громад України Йосиф Зісельс заявив, що в конфлікті на сході України активно беруть участь неонацистські організації з Росії.

Та залишимо перелік учасників конференції і повернемося на рідну землю. Термін «Новоросія» введено до назви так званої конференції не тільки для інформаційного приводу – більше для того, щоб світова громадськість проковтнула це і почала звикатися з думкою, що таке утворення існує. Наступний крок – те, що існує, має право на самовизначення. І Кремль тут готовий «допомогти». Але для того, щоб потім переключити увагу спостерігачів та аналітиків на більш гарячу точку, щоб про Схід України люди забули, як тепер не згадують про Крим, щоб переключилися на щось інше, наперсточник у формі фюрера задумав повоювати на крайньому Заході нашої держави, тобто – у нас, на Закарпатті.

«Раніше цього року М. Дендеш був з візитом у Москві (у складі делегації партії «Йоббік»), під час якого з депутатами Держдуми Росії обговорювалося питання про створення на Закарпатті угорсько-русинської автономії, тобто – про дестабілізацію ситуації в Закарпатській області», – зазначають аналітики Інформаційного спротиву.

Крім того, для участі у фашистській конференції заявлені і так звані «закарпатські русини» – Петро Гецко, Василь Джуган та Анатолій Сава. «Примітно, що ці «русини» на Закарпатті не живуть. Проте останнім часом (після візитів «Йоббік» у Москву) почали активно говорити, що представляють інтереси 90% населення регіону (майже як результат «референдуму» в Криму). Зараз активно співпрацюють з угорським «Йоббік» і російськими спецслужбами з питань дестабілізації ситуації на Закарпатті під приводом необхідності створення там автономії русинів і угорців», – пише Інформаційний спротив.

Йоббікнуті та путінуті аферисти і підшулерники, помічники і прислужники московського наперсточника і кровожерливого агресора, людці, яких не хочеться називати земляками з тої простої причини, що вони за тридцять сріберників намагаються завезти нам братовбивчу війну, бояться приїжджати додому. Їх не турбує життя і здоров’я батьків, сестер, родичів… Вони знають, що кожен нормальний закарпатець наб’є їм писок, викине за двері ще й копне під зад. Нам не потрібні фашисти, як би вони себе не називали. Ми не закликаємо вводити на нашу землю жодну армію. Бо ми – мирні люди. І каламутити воду у своїй криниці не дозволимо жодному запроданцю. А якщо Петро Гецко, Василь Джуган та Анатолій Сава люблять «лизати» російський зад – хай залишаються там назавжди. 90% населення плакати за ними не буде точно. А ті 10 відсотків, що лишилися – тільки щиро порадіють.

Василь КУЗАН, газета “НЕДІЛЯ”