У Львові пройшов Форум видавців

[Total: 0    Average: 0/5]

завантаженняВперше за багато років на найбільшому книжковому ярмарку України російська книга почувала себе не надто комфортно.

Щорічний, цього разу 21-й, Форум видавців у Львові – одна з головних культурних та інтелектуальних подій в Україні. Організатори підготували понад півсотні локацій, де відбуваються презентації, дискусії, читання, творчі вечори майже 300 письменників з 23-х країн. У програмі Форуму передбачено 700 заходів, встигнути на них усі – неможливо.

Для двох сотень видавців – це ще й чотири дні напруженої торгівлі та обміну досвідом з колегами. Через економічну кризу видавництв представлено наразі менше, але людське, читацьке море бурхливе як і раніше – до багатьох стендів, особливо, де відбуваються автограф-сесії, не протиснутись.

“Українці захищають європейські цінності рішучіше за більшість суспільств Європи”

Напередодні форуму у соціальних мережах було поширено заклик відомого блогера, письменника та викладача Отара Довженка про необхідність бойкоту продукції російських видавництв та маркування усіх їхніх книжок наліпками-“триколорами”. Й останнє – зовсім не побажання.

Згідно з рішенням Львівської міської ради будь-яка продукція з РФ має бути позначена – речі, продукти харчування, цигарки, книги тощо. Споживач має відразу отримати інформацію про країну-виробника, збройні сили якої ведуть бойові дії на Сході України.
Утім, пройшовшись кілометрами книжкових рядів Форуму, можна стверджувати, що ідея маркування провалилась. Абсолютна більшість видавців і реалізаторів проігнорували приписи львівської влади та рекомендації керівництва Форуму.

Одиноким винятком став стенд магазину настільних ігор Boardgame, власник якого Ростислав Гнатик пояснив: “Так, промаркували продукцію, бо ми свідомі українці і хочемо, щоб люди знали, що вони купляють. Ми нічого не приховуємо. Немає сенсу дурити людей, бо потім це до тебе повернеться”. За словами Гнатика, росіяни “роблять хитро” і купують права на популярні ігри на всю територію СНД, включно з Україною. “Тож ми не маємо права привезти, приміром, німецьку версію певної гри”, – нарікає Гнатик. Втім, навколо його стенда з красивими коробками юрбляться підлітки. Адже в Україні подібні ігри майже не виробляють, тож частка українського продукту в країні досить невелика.

І питання тут не стільки у мові, скільки в економічній конкуренції. Отар Довженко у коментарі DW наголосив, що бойкот, до якого він закликає, “є суто раціональним і економічним – книга є товаром, а купувати зараз товари російського виробництва означає фінансувати вбивство українців і окупацію української землі”.

Частина російських видавництв не стала експериментувати і… просто проігнорувала Форум. Ті стенди, які зазвичай були заповнені виданнями з московських чи петербурзьких видавництв, стоять порожні. Організатор Форуму видавців Олександра Коваль повідомила, що втрати через це сягнули приблизно 160 тисяч гривень.

Людмила Уліцька – одна за всіх

Білорус Барщеускі, француз Брюкнер, хорват Єрґович, австрієць Поллак і багато інших іноземців не могли поскаржитись на увагу львів’ян та гостей міста і Форуму. Утім, найбільші, на око, аудиторії збирала російська письменниця Людмила Уліцька. Якщо раніше на ярмарок приїздили десятки її співвітчизників, то тепер їх зовсім мало: от тільки поети Лев Рубінштейн та Дмитро Кузьмін.

Авторка численних романів, перекладених на 25 мов, лауреатка “Русского Букера” мала великий творчий вечір та кілька менших. Повна зала Театру юного глядача, безліч запитань і записок, а потім черга за автографами могли б стати найкращим доказом відсутності будь-якої русофобії у галичан. Книжки Уліцької – і російськомовні, і україномовні традиційно перебувають серед бестселерів.

Уліцьку у Львові приходили послухати не тільки як літератора, але і як громадського діяча. Принципова позиція проти авторитаризму і підписання листів проти війни з Україною викликають питання у російської влади і щире захоплення її громадянською відвагою в Україні. Не кожен з російських “володарів дум” здатен назвати політику президента РФ Володимира Путіна у Криму та Донбасі “нелюдською та агресивною”. Уліцька це заявляла не раз. Читачі питали її про політику, навіть коли просили автограф на зовсім неполітичній книзі.

Директор видавництва “Фоліо” Олександр Красовицький вважає, що приїзд Уліцької спростовує поширені стереотипи. “Ми ж бачимо, як насправді до неї ставляться і як чудово приймають. Повна зала та високі продажі її книжок є тому доказом”, – каже видавець.

Росіяни не приїхали. Добре це чи погано?

Отже, росіяни на Форум не приїхали.

“Думаю, що в умовах мирного часу це була б втрата, – вважає письменник і колумніст журналу “Український тиждень” Юрій Макаров. – Тому що культурні зв’язки, хай там як, мали б зберігатись. Якщо ж говорити про конкретну ситуацію, то вважаю, що потрібна певна психологічна дистанція від Росії і, можливо, ця перерва, яка може тривати рік, десятиліття чи ціле покоління, зможе привести нас до більш адекватного сприйняття російської культури в її кращих зразках”.

На думку Макарова, за час, що існує Форум, українська література стала самодостатньою. “Багато років ти відчував легку “незручність”: українське вважалось вторинним, містечковим, не покривало всього читацького інтересу. А зараз для підтримання читацького та естетичного тонусу цього розмаїття цілком достатньо. Є з чого обирати, і є свої сенсації”, – наголосив Макаров і додав, що не шкодує з того, що у ці дні у Львові зовсім немає росіян.

Не відчуває великої різниці між минулорічними форумами і нинішнім й Ірина Славінська – літературний критик, журналістка “Української правди” та “Громадського радіо”. “Чудові автори з Росії приїхали, українські російськомовні автори теж – їх, власне, і не бойкотують”, – каже Славінська. Утім, бойкот російських видавництв взагалі – тобто не тільки на Форумі – журналістка вважає хибним шляхом. “У Росії видають багато добрих книжок, аналогів яким в Україні немає. Контролювати, на мою думку, треба не країну походження книжок, а зміст – наприклад, не допускати все це сміття про “сломанный трезубец” та подібне”, – вважає Славінська.

З тезою про контроль змісту, а не “прапора” погодились і брати Капранови – письменники і громадські активісти. А от Василь Шкляр, автор справжнього українського бестселера останніх років “Чорного ворона”, висловився коротко і жорстко: “Немає тут, що робити росіянам”.

За традицією, Львівський Форум видавців відзначає найкращих авторів і видавців. Гран-прі отримала книга “Сто загадок Симфосія”, переклад з латинської мови, коментарі-есеї Андрія Содомори (видавництво “Срібне слово”).

У “короткий список” переможців також увійшли “Книга образів” Бруно Шульца (видавництво “Дух і літера”),”Спомини” колишнього предстоятеля підпільної УГКЦ Йосифа Сліпого (видавництво Українського Католицького Університету), український переклад “Бойні номер п’ять” Курта Воннеґута (Фундація Короля Юрія у співпраці з “Видавництвом Старого Лева”), “Маленький принц” Антуана де Сент-Екзюпері з ілюстраціями художника Владислава Єрка (видавництво “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”), а також “Фауст” Йоганна Вольфґанґа фон Ґете (переклад Миколи Лукаша, “Видавництво Жупанського”).

http://www.dw.de

Loading...

Comments are closed.