«Пташиний двір» лікаря-романтика

[Total: 0    Average: 0/5]

OLYMPUS DIGITAL CAMERAЗдавен птахівництво вважалося не тільки корисним та прибутковим, але й цікавим заняттям, адже галузь є не дуже капіталомісткою та досить мобільною. Свійські птахи – цінне джерело продуктів харчування та переробки. Крім того, вони захоплюють красою, піснями та звичками. І про це добре знає 56-річний хустянин Леонід Боронжа

З голубами – через життя

Уродженець Одещини і вже 16 років мешканець закарпатського міста над Тисою, професійний лікар-стоматолог у вільний від роботи час не відпочиває на рибалці на річці, не їздить на шопінги до Європи, а клопочеться на городі. Там у нього є все – овочі, фрукти, виноград, більше сотні сортів квітів, зокрема, троянд та лілій. Але найбільше до душі чоловікові – птиця. За щоденним життям його пташок можна спостерігати прямо з вікна помешкання.

– Милуватися пернатими – одне задоволення, – каже пан Леонід. – Ці прекрасні створіння здатні на дивовижні речі і при цьому не потребують людської допомоги. Навіть у Біблії вони згадуються багато разів, часто для того, щоб навчити нас цінних уроків. Зокрема, Дух Святий, що зійшов на Ісуса Христа під час хрещення у Йордані, мав вигляд голуба.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Справді, згідно з народними повір’ями, голуб – пташка чиста, свята, символ миру й любові. Колись вважалося: якщо голуби живуть на горищі та часто прилітають до оселі – господарі матимуть велике щастя.

– Жива природа – це моя стихія, – запевняє птахівник. – Я радий, що маю будинок на околиці міста і поруч чути шелест листя, коли дує вітер, можна на повні груди вдихнути аромат трави і квітів, а на світанку прокинутися під пісню півня чи шурхіт крил голуба.

Голубами лікар захоплюється з дитинства. Наразі має в колекції павичевих, римських, поштових, чайкових та інших птахів. Є в нього і спортивні, і декоративні крилаті улюбленці.

– Коли ми переїхали до Закарпаття, я привіз із собою з Одеси 16 голубів, утримував їх на волі. Та незабаром не залишилось жодного – всіх виловили орли. До такої несподіванки не був готовим, на певний час навіть відмовився від голубівництва, – ділиться згадками пан Леонід. – Але на п’ятдесят років дружина подарувала мені дві пари птахів, знаючи про мою «слабкість». Зараз у мене їх більше сотні, але мешкають наразі «небесні друзі» уже в клітках, хоча й випускаю їх політати. Вони такі ручні, що майже не покидають межі подвір’я, знають, де їхня «хатина» і неодмінно повертаються до родинного «гнізда».

Пернаті справді впізнають свого господаря, вітають голівками, летять назустріч, коли підходить до вольєру, спокійно сидять у нього на долоні…

– Гарний голуб, безумовно, і коштує недешево, – усміхається турботливий ґазда. – На інтернет-аукціонах на птахів роблять ставки від 20 до 1000 євро. Найдорожчими вважаються спортивні, вартість яких інколи сягає 150 тис. євро. До прикладу, у Бельгії один професіонал, втративши зір, продав голуб’ятню із 100 птахів за 1 млн. 800 тис. євро. Раніше розведенням голубів займалися тільки заможні люди. Наразі кожен, хто любить цих птахів, може стати голубівником. Наших ми придбали у Полтаві, звичайно, не за такі фантастичні гроші, але й не за безцінь. Проте ми з дружиною Людмилою Михайлівною не шкодуємо «кровно зароблених» на птицю, квіти та хороші сорти городини.

Птахи воркують, крізь відчинене віконечко здіймаються в повітря і сідають на плечі господаря, демонструючи йому свою прив’язаність…

– Вони, як собаки, – усміхається власник пернатих. – Вірні, щирі, надійні. Увечері , коли заходжу у голубівник, одразу заспокоююсь навіть після важкого й виснажливого трудового дня. До речі, такі птахи можуть розвивати швидкість до 70 км за годину і здатні пролетіти до 900 кілометрів за день. А ще можуть повернутися додому, подолавши величезні відстані. Як саме знаходять дорогу, досі невідомо.

Знається любитель лікар-птахівник і на селекції, має навіть кілька різних інкубаторів, експериментує з пернатими, пробує виводити нові породи.

-Найважчі для розведення короткодзьобі, де малюків висиджують та вигодовують лише прийомні батьки – ділиться досвідом Леонід Боронжа. – Складність полягає в тому, що птахам із коротким дзьобом важко давати пташенятам їжу. Тут можна тільки скористатися хитрістю – яйця підкласти іншій парі птахів. Правду кажуть, що голуби дуже вірні, їхні шлюбні пісні вражають. А ще – пернаті чудові батьки та надзвичайно чисті й охайні створіння.

2-book-gaiman-art-g8dshspa-1art-of-neil-gaiman

Кучеряві кури та півень-будильник 

Крім голубів, хустський птахівник розводить і індичок, і різні породи курей. Пташиний двір нагадує маленький шматочок раю чи б то міні-зоопарк…

– Одного разу мені до рук випадково потрапив німецький каталог із птицею, де побачив велетенських м’ясних курей. Їхня вага становить у курки 4-6, а в півня 5-8 кілограмів. Загорівся ідеєю, що й сам зможу вирощувати таких же, – запевнив чоловік. – Тож прийняв рішення – неодмінно завести в господарстві кудлатих красенів. Сьогодні улюбленими породами курей є орпінтони, золота брама і кохинхін. Маю в господарстві вже більше, ніж сто п’ятдесят курей різного віку.

Пан Леонід стверджує, що перших курочок купив виключно заради естетичної насолоди, не для розведення. Адже птахи-екзоти дуже гарні і спокійні. Проте згодом виявилося, що декоративні кури-гіганти є ще й чудовими батьками, турботливими матусями, а півні ручними і лояльними до індичок.

– Квочка, скажімо,в’єтнамської породи дуже хороша мама, піклується про курчат, охороняє їх, захищає, – ділиться досвідом хустянин. – Два місяці вона водить молодняк, а тоді знову починає нести яйця. Проте несуться велетенські кури рідше від звичайних несучок, хоча яйця у них значно більшого розміру.

Представників різних порід Леонід Боронжа тримає у різних секторах городу, аби півні не залицялись до чужих «дівчат». До речі, півники-екзоти дуже цікаві кавалери. Вони мають високі ноги, граційну поставу та аристократичні манери.

– Це справжній джентльмен, з благородними повадками, – показує чоловік на білого улюбленця Петю. – Якщо знайде щось цікаве, то спершу скуштує сам, а якщо сподобається, одразу кличе дам.

Крім того, він є моїм будильником, прокидається раніше за всіх інших пернатих – о третій годині ночі. Голосистий спів Петруші не можна сплутати ні з яким іншим «кукуріканням». До речі, деякі півники дуже ревно ставляться до охорони свого «гарему». Якщо поблизу бачать суперника, одразу атакують.

Усі птахи Леоніда Олександровича мають необхідні профілактичні щеплення. За їхнім здоров’ям стежить ветеринар. Зі слів птахівника, прожити кури-гіганти можуть більше десяти років, їхнє м’ясо смачне, дієтичне, з одного півника може наїстися ціла сім’я… До речі, годує пан Леонід підопічних виключно натуральними кормами і поїть джерельною водою.

– Не думаю, що на досягнутому зупинюсь, – заявляє лікар-птахівник. – Адже хочеться ще багато чого спробувати, завести ще деякі види пернатих… Бо ж як кажуть, людині не дано повторити пташину пісню, але вона може навчитись її слухати та розуміти…

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

До речі, крім птахів, Леонід Боронжа ще й закоханий у поезію, є автором збірки «Любов і море». Тож на закінчення нашої розмови чоловік дістає папірець і артистично декламує рядки власного вірша:

«Я не шукаю слави на землі
І похвали людської я не хочу.
Хай на долонях рани, мозолі,
Впираються у Боже небо очі…
А там – синиці, гуси, журавлі,
І вітер дикий крилами тріпоче…»

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”

Loading...

Comments are closed.