Василь КОВАЧ: «Я відкритий до людей і готовий відповідати за свої справи»

Про роботу у Верховній Раді України, співпрацю з жителями Ужгородщини, меценатство та подальшу допомогу виборцям – у розмові з народним депутатом Василем Ковачем

– Василю Іллічу, Ви народний депутат України VII скликання. Що Вам вдалося зробити за неповний термін парламентської роботи?

– Робота Верховної Ради сьомого скликання, як відомо, наближається до завершення. З п’яти років каденції парламент відпрацював менше двох. Навряд чи хтось із народних депутатів може сказати, що повністю задоволений результатами своєї роботи чи роботи Верховної Ради загалом. Особисто я працював над реалізацією передвиборчої програми, над виконанням обіцянок, які дав своїм землякам. Вдалося досить багато зробити, однак залишилося і безліч нереалізованих планів. Найбільшим досягненням Верховної Ради VII скликання вважаю ратифікацію угоди про асоціацію України з ЄС. Причому голосування в українському парламенті відбулося синхронно з голосуванням Європарламенту у Страсбурзі. Для України цей крок європейської спільноти означає одне – ми рухаємося безповоротно в бік європейської інтеграції. Відкриваються очевидні перспективи у напрямку проведення правових та соціально-економічних реформ в Україні. Політична та економічна інтеграція нашої держави до європейських стандартів розвитку сьогодні є надзвичайно важливим орієнтиром подолання системної кризи.

Особисто я вважаю, що навіть короткочасна дія положень угоди є важливою для інтегрування економіки України до внутрішнього ринку ЄС, що відкриє нові можливості руху нашої продукції та ресурсів у європейському просторі.

– Які перспективи відкриваються для Закарпаття у зв’язку з цим?

– Угода передбачає і пожвавлення регіональної співпраці, ми повинні це усвідомлювати. Закарпатська область межує із чотирма європейськими державами і в тісній співпраці зацікавлені всі міжрегіональні сторони. Наш край є вузловим місцем перетину торговельних та інших шляхів між Сходом і Заходом. Упевнений, що пожвавлення процедури міжрегіональної співпраці активізує роботу державних та приватних підприємств, дасть можливість залучити інвестиції, покращить їх інфраструктуру.

– Усе ж таки, хотілося б почути більш детально про роботу в окрузі…

– Загалом, як парламентар, я працював у декількох напрямках. Головними серед них були законодавча діяльність, лобіювання на державному рівні проблемних питань регіону та підтримка місцевих громад Ужгорода, Чопа й Ужгородського району, різнопланова соціально-матеріальна допомога населенню. Маю на увазі як індивідуальну, так і колективну допомогу. Вона була розрахована на цільову аудиторію. Це і військові, учителі, діти дошкільного та шкільного віку, старше покоління, зокрема ветерани різних статусів.

Якщо більш конкретно, то мною надіслано понад 700 звернень у різні установи щодо законодавчого та адміністративного вирішення проблем громадян. Надано значну матеріальну допомогу на лікування, оздоровлення, вирішення соціально-побутових проблем населення різних вікових груп. З останнього, вагомого, на мою думку – надання матеріальної допомоги на потреби українських військових (як тих, що перебувають у зоні АТО, зокрема й батальйону «Айдар», так і територіальному батальйону Закарпаття).

На жаль, часу для вирішення багатьох інших питань не вистачило. Однак все, що було в моїх силах та в моїй компетенції, я робив, і робив чесно. До кожної справи ставився відповідально і маю що відповісти на будь-які закиди опонентів. Як на мене, то вдячність людей, яким я допоміг за цей час, є найкращою оцінкою всієї роботи. Християнське виховання та людські переконання викарбували в мені незмінне кредо, яке стало професійним – допомагати конкретними справами тим, хто потребує підтримки. У цьому може переконатися кожен. Ще раз наголошую – я відкритий до людей і готовий відповідати за свої справи.

– Чому Ви вирішили балотуватися у 68-му виборчому окрузі на цьогорічних парламентських виборах ?

– Для мене Ужгород та Ужгородщина – це мала батьківщина, земля, де народилися мої діти та внуки. І мені боляче бачити, як втрачають привабливість наші міста, села, люди не отримують необхідного соціального захисту, руйнуються морально-духовні засади, традиції краю.

Найперше, маю значний досвід управлінської та громадської роботи й, трохи менше, парламентської діяльності. Напрацювання останніх років та добрі справи на благо закарпатців вселяють у мене віру у хороші перспективи подолання негараздів. Мені знайомі проблемні питання законодавства, соціального захисту, інші першочергові виклики суспільства. Я добре вивчив і проблеми місцевих громад, досить успішно проводив роботу з їх подолання і переконаний, що зумію пришвидшити цей процес в найближчому майбутньому.

– Яким чином Ви намагаєтеся активізувати співпрацю зі своїми виборцями? 

– Не збираюся спеціально активізовувати співпрацю з виборцями, оскільки вона у мене динамічно продовжується впродовж декількох років. Можливо, не так часто про це писали у засобах масової інформації, але робота тривала постійно. Ще будучи депутатом Закарпатської облради, добре вивчив проблеми сіл Ужгородщини, відслідковував стан справ на місцях, спілкувався з громадянами, знайомився з новими і цікавими людьми. За час депутатства у Верховній Раді України сприяв вирішенню значної кількості життєво важливих проблем сільських громад. Я сам вихідець із села і мені добре знайомі щоденні турботи сільського мешканця. А про сприяння громадам говорять мої справи. Дуже радий, що зміг зробити чимало. Зараз я зустрічаюся з представниками сіл, мікрорайонів Ужгорода й пропоную укладання конкретних соціальних угод про співпрацю, де громадяни самі фіксують наявні територіальні проблеми й визначаються із пріоритетом для розвитку своєї громади. Зі свого боку, обіцяю сприяти їх вирішенню. Така форма співпраці за суттю не є новою для мене, однак набуває чіткого морального та юридично-практичного значення.

– Чи означає це, що Ваш досвід і бажання працювати на благо місцевих громад стане пріоритетним у парламентській діяльності?

– Звісно, що так. Співпраця з громадами сіл Ужгородщини, Ужгорода, Чопа є першоосновою для досягнення добробуту місцевих жителів та впорядкування інфраструктури поселень. За останні два роки переконався, що загальнодержавні успіхи залежать насамперед від того, наскільки соціально захищеними почувають себе громадяни на місцях, в регіонах загалом. Про це свідчать чисельні запити і прохання про допомогу жителів різних мікрорайонів міста Ужгород, Чоп та сіл Ужгородського району, на які я відреагував. Такі села як Минай, Оноківці, Кам’яниця, Невицьке, Оріховиця, Коритняни, Кибляри, Лінці, Худльово, Петрівка, Часлівці, Барвінок, Пацканьово, Гайдош, Велика Добронь, Баранинці, Довге Поле, Розівка, Холмок, Гута, Руські Комарівці та інші добре про це знають. У кожному із цих населених пунктів, думаю, люди вдячні за допомогу та сприяння у вирішенні необхідних питань.

Вважаю, що саме конкретні справи на місцях допомагають людям відчути небайдужість політиків до вирішення поточних проблем. Це нам вдалося зробити й, сподіваюсь, у тісній співпраці з місцевими громадами продовжуватиму таку роботу.

– У роботі в окрузі які питання переважали?

– Поряд із вирішенням соціально-побутових питань окремих громадян, долучався фінансово-матеріально і до проведення ремонтних робіт в адміністративних будівлях, зокрема клубах та бібліотеках, амбулаторіях, навчально-виховних закладах, церковних спорудах.

Особливої уваги потребувало приведення у належний стан деяких дошкільних та шкільних установ округу, які підходили до початку нового навчального року в досить важких фінансових умовах. Надавав постійно допомогу і їм. Хоч це і не є безпосереднім обов’язком народного депутата, я, як людина, не можу бути осторонь проблем земляків і власними силами намагаюся допомогти.

Маю надію, що спільно й надалі сприятимемо розвитку не тільки місцевої інфраструктури, а будемо підтримувати й духовно-культурні та освітні потреби населення.

– Ви згадали, що однією із традиційних проблем у Закарпатті є низький рівень соціальної захищеності. Як, наприклад, Ви контактуєте із представниками старшого покоління, ветеранами різних статусів?

– Ставлення до людей старшого покоління у мене завжди було особливе. Я добре запам’ятав настанови своїх батьків, котрі навчили мене за будь-яких обставин з повагою ставитися до літніх людей. На жаль, складна соціально-економічна ситуація в державі не дає можливостей повною мірою захистити цю соціальну ланку нашого суспільства. Ми, зі свого боку, завжди намагаємось подати руку допомоги тим, хто конче її потребує. Зокрема, я довгий час контактую з ветеранськими організаціями Ужгорода та району, знаю про буденні справи та їхні проблеми. Днями побував на зустрічі з активом Ужгородської міської організації ветеранів України, яку очолює Володимир Кульнев. Після досить довгої та емоційної бесіди ми уклали соціальну угоду про співпрацю. Згідно з нею, я зобов’язуюся сприяти вирішенню низки болючих проблем для ветеранів Ужгорода, а саме взяти на особливий контроль звернення, що надходитимуть від організації та безпосередньо ветеранів Ужгорода, на законодавчому рівні ініціювати та підтримувати ідеї, спрямовані на підвищення їх соціального захисту, відстоювати дотримання виконання соціальних гарантій для ветеранів, у тому числі й перед міською та обласною владою.

Залишаюся вірним своєму принципу допомагати ближньому, а отже й надалі за можливості надаватиму посильну матеріальну допомогу малозабезпеченим, хворим, одиноким, немічним літнім людям. Як і раніше, триватиме моя співпраця з районною та міською організаціями Червоного Хреста, підтримуватиму й малозабезпечених учителів-пенсіонерів, організації інвалідів, сім’ї воїнів-афганців. У принципі, все те, що я і робив завжди.

– Василю Іллічу, повернімося до виборів, що наближаються. Так склалося, що виборчі перегони, зокрема в Закарпатті, рідко обходяться без застосування так званого «чорного піару» – брутальних передвиборчих технологій, головна мета яких будь-яким способом заплямувати репутацію політичних опонентів. Ваше ставлення до цього.

– Зізнаюся, що мені неприємно бачити, як деякі місцеві політики обмовляють один одного брудом, обзивають місцеве населення запроданцями, а потім дивуються, чому народ їх не підтримує. У 2012 році свою передвиборчу кампанію я з однодумцями побудував на чесності й прозорості. Тоді закликав своїх опонентів по 68-му виборчому округу, виступивши із публічним зверненням у засобах масової інформації, до чесної боротьби і невтягування місцевих жителів у брутальні ігрища. Від цього не відступлю і сьогодні, оскільки поважаю земляків. Переконаний, що такі маніпуляції використовують тільки слабаки, особи, яким байдужі людські морально-етичні принципи. Сподіваюсь, що природна мудрість закарпатців дасть вичерпну відповідь на подібні провокації. Особисто я ніколи не використовував брутальних методів ведення політики й однозначно не збираюся це робити зараз.

Оксана ОСТРОВЕРХ, газета “НЕДІЛЯ”