Умілець із Хуста в тилу кує перемогу для бійців АТО

Волонтер із міста над Тисою Дмитро Галай вдома зі старих газових балонів виготовляє буржуйки для бійців, що воюють на Сході держави. За фахом він не газозварник, не коваль, але впродовж року працював на кузні, тож добре освоїв тонкощі роботи з металом. 

Нещодавно Дмитрові довелось побувати безпосередньо у зоні бойових дій і бачити на власні очі, що таке силове протистояння з сепаратистами та російськими терористами, відчути на собі шквальний обстріл із «Градів» та навіть брати участь в охороні військового об’єкта. Аби доставити батальйону «Айдар» подарований та відремонтований волонтерами позашляховик, продукти та теплі речі, чоловік добровольцем поїхав у місто Щастя Луганської області. Тож потреби, проблеми і військові будні наших армійців він знає не з чуток, а з прямих розмов із солдатами, які захищають рідну землю від самого початку неоголошеної війни.

− Почалися грудневі холоди, уже зараз на Луганщині та Донеччині температура сягає до мінус п’ятнадцяти градусів. Через місяць почнеться пік зимової стужі. Солдати досі сплять у бараках, окопах, палатках… Їм потрібно грітися. Наші активісти займаються збором теплого одягу, спальників, шкарпеток, бушлатів, взуття. Та бійцям потрібні ще й обігрівальні прилади. Пересвідчившись, як нелегко і психологічно, і фізично нести варту миру, я дійшов висновку, що слід кувати перемогу не тільки в гарячих точках держави, але й у тилу. Тож, повернувшись додому із Луганської області, почав виготовляти буржуйки, – ділиться думками майстер.

Зі слів пана Дмитра, сам процес виробництва металевих печей нескладний, але крім порожніх газових балонів потрібно мати під руками ще багато додаткових матеріалів − метал, арматуру, електроди, диски для болгарки. Чоловік що може дістає сам, інше приносять активісти. До речі, самих балонів теж не вистачає, а вони є основним компонентом – «скелетом» буржуйки. Працює Дмитро Галай один, без помічників, тому поки що масове, конвеєрне виробництво не налагодив, але в майбутньому планує вдосконалювати конструкцію печей.

– Недавно бачив по телевізору нові багатопрофільні високоефективні буржуйки. Отже, хочу спробувати і сам робити такі, щоб зберігали тепло довше, щоб були придатними для підігріву та готування їжі, а також щоб їх можна було встановити і в наметах, і в бліндажах, і в землянках, – ділиться намірами хустський умілець. – Мене часто запитують, чи не страшно розрізати газові балони. Зазвичай у таких випадках відповідаю, що коли нашим патріотам не боязко в окопах на передовій під обстрілами, то мені нема чого лякатись.

Перевагою саморобної печі пан Дмитро вважає вартість затратних матеріалів: виготовлена власними руками буржуйка обходиться у кілька сотень гривень, вартість магазинної – у кілька тисяч разів більша.

– Мої вироби мають зігрівати і душу, і тіло бійцям, – запевняє активіст. – Адже виготовляю їх із особливою любов’ю. Зараз ми всі – ковалі України, кожен має зробити посильний вклад у становлення рідної держави.

Хустянин переконаний, що поки не закінчиться війна, він не перестане допомагати хлопцям на фронті.

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”