Дорожчі за життя

Кажуть, що здоров’я – найбільше багатство. І справді, за нинішніх цін на медикаменти похід до аптеки у більшості з нас закінчується як нервовим зривом, так і пустим гаманцем… Тож чому вартість фармакологічних засобів на Закарпатті настільки «зашкалює»?

Аптека лічить чи калічить?

Зважаючи на умови життя, рівень захворюваності серед усіх верств населення із року в рік зростає. Даються взнаки і не зовсім якісні продукти харчування з небезпечними для організму емульгаторами, і екологічні чинники,а нервово-психічні перевантаження. Однак… при цьому… чи не в кожному місті та селі Закарпаття кількість аптек інтенсивно збільшується і клієнтів у них, до речі, стає все більше і більше… Виходить, хворіємо частіше?!

Ні для кого не секрет, що найпотенційнішими візитерами аптечних установ є пенсіо-нери, люди, які все життя пропрацювали і зараз намагаються вижити з тих грошей, які отримують від держави. При цьому мінімальна пенсія складає всього 949 гpивень. І саме таку «смішну» компенсацію отримують більше половини закарпатців.

Тож порахуємо, скільки ліків можна придбати за ці гроші… Найчастіше літні люди мають проблеми з серцево-судинною системою та тиском. Отже, кардіологічний препарат «Кардонат» коштує 104,04 грн. за 30 капсул. Їх вистачає приблизно на два тижні. Місяць лікування – уже 208, 08 гривень. Від гіпертонії здебільшого лікарі рекомендують вживати «Ебрантил». Проте його вартість складає від 168.68 грн. до 579.95 грн. (в залежності від дозування і виробника). Отже, придбавши тільки два препарати, можна практично залишитись без засобів для існування… А за рахунок чого тоді харчуватися, одягатися, сплачувати за комунальні послуги?

-Зараз краще не хворіти, – каже біля каси однієї з аптек міста над Тисою 76-річна хустянка Марія Пилип. – Проте у моєму віці мати «залізне» здоров’я вже неможливо. У молодості працювала на керамічному заводі у шкідливих умовах, потім торгувала на ринку – мерзла за прилавком узимку, терпіла спеку влітку… У результаті – маю цілий букет недугів. Зараз щотижня мушу регулярно ходити на «шопінг» до аптеки. Щоразу після візиту до фармакологічної установи гаманець порожніє на 300-350 гривень. Добре, що діти допомагають, інакше не знаю, як би животіла…

Ціни на медикаменти – з аптекарською точністю?

Зі зміною старого режиму всі ми чекали від нового уряду позитивних нововведень. Перед виборами політичними лідерами неодноразово висувалися заяви про боротьбу з корупційними тендерними схемами на закупівлю лікарських засобів іноземного виробництва. Проте війна на Сході відволікла нас від проблем «насущних», а влада, у свою чергу, так досі й не спромоглася виявити жодного протиправного факту у плані проведення фармакологічних тендерів на державному рівні. Ще в квітні минулого року вступив у дію закон, після якого ціни на ліки в аптечній мережі стрімко зросли. Справа в тому, що чиновники запровадили семивідсотковий податковий збір на медичні засоби. У результаті підвищення вартості медикаментів «зачепило» весь ланцюжок постачання. Тобто якщо, скажімо, завод-виробник відпускав препарат по 10 грн., то, включаючи низку дистриб’юторів, до споживача препарат почав доходити за ціною вже 70 грн. Отже, «медикаментозне ПДВ» важким тягарем лягло на плечі не посадовців, не підприємців, а саме населення.

Якщо ще недавно «Іберогаст» (ліки при порушенні функцій кишково-шлункового тракту) коштував 25 грн., зараз його вартість – 95 гривень, препарат для боротьби з захворюваннями органів дихання «Бронхо-Мунал» подорожчав із 100 до 150 гривень, а засіб для лікування серцевих недуг «Предуктал» зріс у вартості зі 106 до 158 гривень. Погортавши прейскуранти, список можна продовжувати до безкінечності…

Важливо, що на вартість ліків багато в чому вплинув і курс «плаваючої гривні», адже багато імпортних препаратів закуповуються за євро чи долари. Та слід зазначити, що аналогічні нашим фармакологічні засоби у сусідніх Чехії, Угорщині, Польщі можна купити вдвічі дешевше. З’ясувати, за рахунок чого утворюється цінова прірва, важко, бо прості провізори нічого не знають, а завідувачі-власники аптек запевняють, що до оптової ціни додають всього по кілька гривень, аби тільки не збанкрутувати, адже їм треба розраховуватись за оренду приміщень, комунальні послуги, а ще й виплачувати зарплатню працівникам…

Для чого платити більше?

А між іншим, у Конституції України зазначено, що «здоров’я людини є однією з найвищих соціальних цінностей, забезпечення якої – один з головних обов’язків держави». (ст. 3, 27, 49, 50). Отже, політики повинні працювати над створенням умов для ефективного і доступного для всіх громадян права на охорону здоров’я. Проте, навіть враховуючи, що держава частково забезпечує ліками деякі пільгові категорії населення, все одно виходить повний каламбур, бо більшість препаратів хворій людині і так доводиться купувати власним коштом.

-Єдине, в чому можна зекономити, це не піддаватися впливу реклами і надавати перевагу вітчизняним лікам. Майже до будь-якого дорогого лікарського засобу можна підшукати цілком доступний аналог, ефект від використання якого буде практично таким же, – запевняє лікар-терапевт Хустської райполіклініки Світлана Сятиня. – Крім того, часто пацієнти переплачують не за якість медикаментів, а за бренд виробника, красиву упаковку, ароматизатори і приємний смак. Наведу простий приклад. Французький «Церукал», який зазвичай призначають при розладах органів травлення, нудоті, можна замінити українським «Металопроктамідом», або ж замість англійського протизапального препарату «Нурофен» можна придбати нічим не гірший «Бофен». Крім ціни – різниці ніякої!

До того ж, на жаль, чималий відсоток ліків є фальсифікатом. Такі засоби не лікують, а калічать людей. Виявити без спеціальних аналізів підробку неможливо… Та хай там що, а державним мужам нарешті потрібно серйозно зайнятись контролем і регулюванням цін на фармакологічні засоби, бо якщо їхня вартість зростатиме й надалі, в найближчі кілька десятиріч уже нікого не потрібно буде лікувати… нація вимре…

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ»