Глиняні янголи вишівського майстра
Світ мистецтва справді багатогранний… Хтось створює скульптури з каменю, хтось – із воску, хтось – із металу. А вишівський умілець виробляє натуральні дива з гіпсу, бетону, глини та дерева, ідеї ж для натхнення дарує йому сама природа…
У царстві Аполлона
Олександр Бонгар не уявляє життя без творчості, адже завжди прагнув створити довкола себе прекрасне. Тривимірний світ хотілось не просто перенести у власну площину, а відтворити об’ємне рельєфне зображення дійсності.
– Так склалося життя, що певний час я працював у різних сферах, навіть бував на заробітках у інших державах, тож фантазував, аби замовник залишився задоволеним. Скажімо, оздоблюючи об’єкт у Чехії, вирішив проекспериментувати, прикрасивши його ліпкою. Власнику сподобалось, тож згодом використовував у дизайні подібні елементи, – каже пан Олександр. – Тоді був 1997 рік, вдома роботи не було взагалі, доводилось робити більш затишним та гарним інтер’єр чехів. Відтоді й почав займатись ліпкою, скульптурою та різьбою.
До речі, витвори вишківчанина сьогодні оздоблюють багато культурних та релігійних закладів у його рідному селищі. Витонченим авторським роботам притаманна позачасова просторовість, у них ніби приховано таємні послання чи задокодовано виклик земній гравітації…
– У побуті мені завжди не вистачало мистецтва довкола. Хотілось, щоб для того, аби побачити скульптуру, краянам не потрібно було йти до музею чи їхати кудись далеко. Я мріяв, що на вулицях рідного невеликого населеного пункту буде достатньо творчих композицій. І сьогодні гордо можу сказати, що відколи створено творчу спілку «Арт-Вишково», рідне селище стало схожим на царство Аполлона, – усміхається майстер. – Бо ж кожен, хто вміє щось робити, прагне продемонструвати таланти, зробити щось приємне для оточуючих, подарувати світу часточку власного творчого доробку.
Меблі з гіпсу та Всесвіт із дерева
Якось дружина попросила Олександра Бонгара зробити столик під телевізор. Та досвідчений різьбяр вирішив не майструвати його з деревини, а «начаклував» щось неординарне – «виліпив» стіл із гіпсу. З того часу й почав виготовляти меблі власного бренду – скульптурні.
– Це доволі складна техніка, адже спочатку потрібно зробити форму, а відтак можна відливати виріб. Якщо налагоджувати серійне виробництво, то старання цілком виправдовують себе, та для одиночних ексклюзивних робіт – великі часові затрати. Проте справжнє мистецтво потребує жертв, – запевняє 60-річний умілець.
У подібній техніці вишківчанин виготовляє карнизи для фасадів будівель, підсвічники, рамки для живописних робіт, балконні перила, підставки під квіти. Ліпить і з глини. Навіть умудряється створювати справжні шедеври з бетону. Улюбленими роботами майстра є «Лісова пісня», «Маки», «Тополя», «Біля водойми»… Та особливе місце у серці пана Олександра займає усе ж різьба. Для творчості переважно використовує сухий бук, липу, сливу, горіх, ясень… І химерні філософські композиції чоловіка просто зачаровують і викликають подив, адже немає межі його фантазії та уяві.
– У кожну роботу вкладаю часточку серця. Вироби покриваю тільки натуральними матеріалами, – стверджує автор.
Озброївшись тонким естетичним чуттям, матеріал для своїх феєричних витворів умілець підбирає у навколишніх лісах та на березі гірської Тиси.
«Виліплені» мрії
У творчому доробку вишівського майстра багато робіт на релігійну тематику – це і гіпсові скульптури янголів та Богоматері, і дерев’яна спокусниця Єва з яблуком у долоні, і багато інших.
– Гадаю, що сам Господь винагородив мене талантом бачити у дереві та камені живих істот, – упевнений Олександр Бонгар. – Тож я лише слідую волі Всевишнього.
Умілець справді має неабиякий дар – вдихати життя у підручні матеріали, які ніби починають ворушитися, тріпотіти від дотику його долонь. Цікавими є і сюжети на міфічні теми, або взагалі Галактичні мотиви.
– Кожна робота – це ідея, а ідея на початковому етапі – тільки мрія, образ. Саме з нього потім народжується ескіз, макет, заготовка… і тільки відтак – готовий виріб, – розмірковує пан Олександр. – Хоча я й закінчив Московський народний університет мистецтв, найкращим учителем стало саме життя, яке загартовувало, допомагало здобути необхідний досвід і дозволяє творити до сьогодні, а для душі займатися улюбленою справою, тим, що приносить найвище задоволення. Це дуже важливо.
Скільки всього наразі скульптур у доробку вишківського майстра – не знає навіть він сам. Багато подарував знайомим, багато залишилось у приватних колекціях чеських та угорських друзів. Однак попереду в Олександра Бонгара ще багато творчих планів. Він переконаний, що з матеріалів, яких достатньо поруч, просто гріх не робити незвичні, цікаві та потрібні вироби, здатні радувати оточуючих красою, гармонією і теплою енергетикою працьовитих рук.