19 квітня – Спогад запевнення апостола Фоми
Апостол Фома входить до числа дванадцяти найближчих учнів Спасителя.
Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і пішов за Ним.
За свідченням Священного Писання, святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Ісуса Христа: “Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!” (Ін. 20, 25).
На восьмий день після Воскресіння Господь явився апостолу Фомі і показав Свої рани. “Господь мій і Бог мій!” – вигукнув святий апостол (Ін. 20, 28). “Фома, який був колись слабкішим за інших апостолів у вірі, – говорить святитель Іоанн Златоуст, – зробився по благодаті Божій більш мужнім, ревним та невтомним за всіх них, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не боячись проголошувати Слово Боже народам диким”.
Згідно з церковним переказом, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол відобразив мученицькою смертю.
За звернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора святий апостол був поміщений у темницю, зазнав тортур, і, нарешті, пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощів святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині і на Афоні.