Діти асфальту, або Кому потрібні пришкільні табори?

[Total: 0    Average: 0/5]

0000Тема пришкільних таборів «затерта до дірок». Із року в рік її піднімають як вчителі, так і батьки, а держава продовжує дурити народ, «набиваючи» відсоток оздоровлення школярів штучними показниками. Звичайно, за бюджетні кошти у стаціонарні заклади може потрапити невеликий відсоток учнів, передусім, це призери конкурсів та олімпіад, а також пільговики – сироти, напівсироти, позбавлені батьківського піклування, із багатодітних та малозабезпечених родин. Для них передбачені путівки навіть у закордонні оздоровниці. Проте цікавого і змістовного дозвілля потребують й інші діти, зокрема ті, у кого є проблеми зі здоров’ям.

Подорожі запиленими вулицями та ігри за партою

Незважаючи на те, що питання восьмигодинного перебування учнів у стінах «альма-матер» протягом трьох тижнів червня не втрачає актуальності, більшість школярів таки проходять так зване «оздоровлення» у пришкільних таборах. Декому з батьків просто немає на кого залишити дитину.

– У мене син-другокласник, а ми з чоловіком постійно на роботі. Табір є для мене справжньою «віддушиною», адже іншні два місяці канікул доведеться викручуватись – спочатку візьме відпуск моя мама, а потім я, аби дитина не була без нагляду. Є, звичайно, речі, які мене не зовсім влаштовують, скажімо, відсутність екскурсій по області, але все ж пришкільний табір – це краще, ніж вулиця, – каже хустянка Олена Шманьо.

Інші ж матері настроєні більш скептично.

– Чим діти займаються в таботі? Блукають запиленими вулицями, вдихають автомобільні гази або сидять у класах і читають, пишуть, малюють. Це, по суті, продовження навчального процесу, від якого дитина за довгі дев’ять місців і так втомлена, – запевняє інша краянка Лариса Комар. – Для старшокласників подібний «відпочинок» є взагалі обтяжливим і чимось нагадує університетську практику. А, до речі, більшість закарпатських дітей ніколи не бачили моря, не знають, що таке справжнє оздоровлення.

Табори нового типу

У цьому році Міносвіти вирішило, що пришкільні табори не є обов’язковими. Однак від них поки що ніхто не відмовляється офіційно, тож майже в кожному закарпатському місті та селі добровільно-примусовий «відпочинок» таки буде.

– У Хусті цьогоріч табори діятимуть не при всіх навчальних закладах. Попередньо плануємо, як мінімум, відкриття чотирьох, причому три з них – при ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 імені Августина Волошина, ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 та при гімназії-інтернаті – хочемо зробити мовними, тобто акцент робитиметься на вивченні іноземних мов. Такий вид літнього дозвілля має певні переваги, адже діти підвищуватимуть рівень володіння англійською та французькою мовами, – каже начальник міського управління освіти, релігій та у справах національностей Василь Мочарник. – З іншого боку, турбують ціни на харчування, адже продукти чи не щотижня інтенсивно дорожчають. Та як би там не було, старатимемось, аби добова вартість їжі в таборах становила для батьків не більше десяти гривень. При цьому, учні пільгових категорій харчуватимуться безкоштовно.

Звичайно, у таборах нового типу є ряд переваг, таке проводження часу під час канікул допоможе дітям розкрити власні таланти й отримати досвід спілкування іноземною мовою. Водночас знання учнів не будуть оцінюватись, а навчання проходитиме у формі гри. Однак… такий вид «денного перебування» все ж не можна назвати оздоровленням, адже школярі фактично сидітимуть за партами, як під час уроків, і зубритимуть незнайомі слова.

А яка вартість справжнього відпочинку?

Середня вартість путівки на 21 день до вітчизняного табору у цьому році складає 3473 грн, або 165 грн за добу. Проте у деяких стаціонарних оздоровницях ціна дитячого дозвілля перевищує 10 тисяч гривень. У межах Закарпаття цінова політика наздвичайно строката.

Скажімо, 14 діб перебування у дитячому літньому арт-таботі «Атлас Синевир» батькам обійдеться у 7550 грн, у Європейському таборі «Point Camp», який пропонує або відпочинок у Міжгірському районі, або на озері Ширава, дозвілля складе 8500 грн (у межах області) і 425 євро – у Словаччині. У мовному таборі «Happy Kids» (с. Чинадієво Мукачівського району) оздоровлення дещо дешевше – 5990 грн. Еко-курорт «Ізки» (Міжгірщина) пропонує путівки за 5500 грн, а «Гірська зупинка», що на Воловеччині – взагалі по 2600 гривень.

Закордонні оздоровниці, звісно ж, дорожчі. Зокрема, за 12 днів перебування у дитячому таборі «ADVENTURE CAMP» (Польща) порібно викласти 380 євро (додатково оплачуються екскурсії, проїзд, оформлення візи та страховка), 11 днів відпочинку у болгарській «Олімпії» коштують 265 євро, у «Камелоті» (Болгарія) – 270 євро, 14 днів у молодіжному готелі-таборі «LITO» (Греція) обходяться в 527 євро.

На жаль, такі ціни по кишені далеко не всім краянам. Тож більшість батьків відправляють на літо своє чадо до бабусь та дідусів у село (якщо є така можливість) або самотужки влаштовують дозвілля, проводячи здебільшого вихідні на берегах гірських рік, у лісах, мандруючи визначними місцями області. Дехто ж надає перевагу відпочинку на морях та озерах усією родиною. Але у будь-якому разі дозвілля впирається у «товщину» гаманця… Тому, враховуючи економічні негаразди в державі, ціни на комунальні послуги та невисокі зарплати, багато хто з батьків закарпатської малечі лояльно ставиться до пришкільних таборів і вважає їхнє функціонування цілком доречною альтернативою повноцінному оздоровленню. Правда, не самі учні…

Марина АЛДОН, газета “НЕДІЛЯ”

Comments are closed.