Унікальний закарпатський лікар – про боротьбу зі смертельними недугами

[Total: 0    Average: 0/5]

0000Мало хто знає, що на Закарпатті, зокрема в Ужгороді, живе унікальний лікар – доктор медичних наук Михайло БИЧКО. Його унікальність навіть не в тому, що він талановитий кардіолог, а в тому, що він – другий в Україні за кількістю запатентованих винаходів після Президента Національної Академії наук Бориса Патона. Наразі Михайло Васильович має 141 винахід і близько 20 – у процесі розробки. У той час, коли Патон має близько 150. Однак винаходи Президента НАНУ стосуються, в основному, фізики, а розробки Михайла Бичка – лікувальної справи та порятунку людського життя.

Попри все, Михайло Васильович – людина напрочуд скромна і про свої досягнення говорить неохоче. Зате із задоволенням ділиться своїми фаховими порадами щодо профілактики таких смертельних захворювань, як інсульт та інфаркт…

Із Михайлом Васильовичем зустрічаємося у Закарпатському обласному кардіодиспансері. Його кабінет на 4-му поверсі майже увесь у свідоцтвах про право власності на різного роду патенти, сертифікатах та відзнаках. Майже всі його винаходи стосуються способів лікування серцевих хвороб. Це його стихія, його життя і основна робота.
Власне про роботу, яка пов’язана з людськими серцями, і ведемо мову.

Михайло Васильович розповідає, що ризики інфарктів та інсультів активізуються, як правило, навесні, коли поряд із дефіцитом вітамінів підвищується фізична активність людей. За умов хронічного стресу, в якому багато з них перебуває, зростає ризик кардіальної патології. Найнадійнішим засобом зберегти здоров’я людей, що перебувають у групі ризику, є профілактика захворювань, своєчасне звернення до спеціалістів для обстеження.

– Нині основна проблема в тому, що хворі не звертають уваги на симптоми захворювання і, як результат, звертаються до лікарів, коли доходить до межі, ділиться досвідом Василь Бичко. – Часто людина розцінює свій стан, пов’язаний із підвищеним артеріальним тиском, як звичний. Але вже з показниками тиску 140/90 мм рт.ст. слід вдаватися до лікування. Тобто багато залежить від самої людини, її готовності стежити за собою і вчасно звертатися по допомогу.

Коли ж уже сталося, часто залишаються шанси на виживання і навіть одужання. Так, до прикладу, правильним лікуванням, за словами пана Михайла, ішемічний інсульт може бути подоланий, і людина виходить із нього досить легко. Зрештою, цей вид інсульту (без крововиливу) може повторюватися кілька разів. А от інфаркт виліковується значно складніше, до того ж він може статися вперше і востаннє.

– Звичайно, що всім цим страшним недугам можна запобігти, – стверджує доктор медичних наук. – Головне вчасно зайнятися профілактикою. Власне профілактика є значно дешевшою за лікування і часто рятує або продовжує людське життя. Все починається зі зміни своєї поведінки. Медики це називають модифікація способу життя, іншими словами, це боротьба з чинниками ризику, тобто з негативними впливами, що сприяють хворобі. Насамперед боротьба з гіподинамією, ожирінням, курінням, гіперхолестеринемією, стресами та іншими шкідливими факторами. Медикаментозна профілактика полягає в тому, що слід вживати на ніч одну пігулку, яка розріджує кров (зазвичай це аспірин), одну – яка унормовує рівень холестерину (по-народному – щоб кров не була «жирною») і третю – для нормалізації артеріального тиску. Перший сигнал біди – поява змін у добовому профілі артеріального тиску, тобто протягом однієї доби трапляються різкі перепади тиску. Найгірше, що людина сама може не відчути таких змін, особливо якщо вони трапляються під час сну. Про це завжди слід пам’ятати і, щоб запобігти біді, необхідно ретельно контролювати свій стан (вимірювати тиск навіть уночі, якщо це можливо).

Михайло Васильович каже, що у групу ризику захворювань серцево-судинної системи може потрапити кожен, віком від 40–45 років. Тоді лікар радить звертати пильнішу увагу на своє здоров’я. А після 55 практично кожна людина стає потенційним пацієнтом кардіолога.

– Мабуть, найголовнішою причиною ураження українського населення цими недугами є низька культура поведінки, харчування, гіподинамія (малорухливість) та інші буденні чинники, – веде далі лікар. Та й взагалі звичайна людина повинна знати, як самостійно вирахувати власний індекс маси тіла, зайвої ваги, ступінь ожиріння, які ризики слід взагалі виключити або мінімізувати в буденному житті. Людина, озброєна такими знаннями, звичайно, проживе довше. З елементарного треба намагатися їсти менш калорійну їжу, обмежити вживання солі, збільшити фізичні навантаження…

А серед основних впливів на роботу серця доктор медичних наук називає харчування. Воно безпосередньо пов’язане з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця.
– Будь-яка дієта виходить дорожчою, ніж повноцінне харчування, – каже пан Михайло. – Я звик жартувати: щоб добре почуватися, слід не їсти, а надкушувати. Зранку слід споживати те, до чого ми звикли. Причому в цей час має бути максимальна порція – 30–45% денної норми. Обід має бути ледь меншим за обсягом – 30–40%, решта припадає на вечір. Звичайно, наприкінці дня їсти слід якомога менше – 15–20%, а після 18-ї взагалі відмовитися від їжі. А якщо вже дуже хочеться, тоді споживайте фрукти: яблука, банани, мандарини, грейпфрути, апельсини тощо. Ними можна зняти відчуття голоду, тим більше – що містять велику кількість вітамінів, амінокислот та інших поживних речовин, що завжди необхідні організмові. Найкраще їсти яблука, сливи, груші, абрикоси «місцевого розливу»: їх організм краще сприймає, бо адаптований до них, і є впевненість, що вони не генномодифіковані.
Загалом же для здорового харчування лікар радить віддавати перевагу тим продуктам, які, з одного боку, не містять багато калорій, а з другого – багаті клітковиною. До них належать вівсянка, гречка, пшоно, неочищений (нешліфований) рис. Каші слід комбінувати з м’ясною їжею або тушкованими овочами та фруктами, звичайно, якщо немає протипоказань у вигляді панкреатиту, коліту тощо.

Що ж до фізичної активності, то пан лікар своїм пацієнтам часто «приписує» … звичайну ходьбу або легкі рухливі вправи.

– Для здоров’я загалом дуже корисно робити щоденні (або кількаразові протягом тижня) пішохідні прогулянки прискореним кроком, по 5–7 кілометрів. – Дуже добре, якщо є можливість, плавати в басейні. Що ж до славнозвісного бігу, то захоплюватися ним не варто. Якщо вже розпочав, то слід продовжувати без кінця. Чому? Бо задіюються адаптаційні механізми, які потім вимагають постійних навантажень. Про те, що це не панацея, чітко і недвозначно висловилося багато науковців – відбувається тимчасове поліпшення стану здоров’я, не більше.

Та найголовніше, що «приписує» закарпатський лікар своїм пацієнтам – уникати стресових ситуацій і мати Бога у серці…

Павло БІЛЕЦЬКИЙ, газета “НЕДІЛЯ”

Comments are closed.