18 червня Православна церква молитовно згадує перенесення мощів святого благовірного князя Ігоря Чернігівського
Великий князь Ігор Ольгович, у святому Хрещенні Георгій, у 1146 році був розгромлений і взятий у полон князем Ізяславом і заточений в одному з монастирів Переяславля Руського або Південного, сьогодні це місто Переяслав-Хмельницький.
Далеко від світського життя, важко хворий, він почав каятися у своїх гріхах і просив дозволити йому постригтися в ченці.
5 січня 1147 року єпископ Переяславський Євфимій постриг його в чернецтво з ім’ям Гавриїл. Незабаром він одужав і був переведений у Київський Феодорівський монастир, де прийняв схиму з ім’ям Ігнатій і цілком віддався іночеським подвигам.
Тим часом дух братовбивчої ненависті бушував над Києвом. Чернігівські князі, двоюрідні брати Ігоря, замислили заманити Ізяслава Київського в спільний похід з метою захопити його або вбити. Змова відкрилася, коли князь був уже на шляху до Чернігова. Обурені кияни, дізнавшись про підступність чернігівців, обрушили свою помсту на безвинного князя-схимника.
19 вересня 1147 року святий Ігор був по-звірячому вбитий.
Господь прославив страждальця чудесами.
З благословення митрополита Климента Смолятича ігумен Феодорівського монастиря Ананія здійснив поховання мученика в храмі київського Симоновського монастиря.
У червні 1150 року, коли київський престол був зайнятий Юрієм Долгоруким, його союзник, князь Чернігівський Святослав Ольгович, рідний брат убитого Ігоря, урочисто переніс святі мощі князя Ігоря на батьківщину, у Чернігів, де вони були покладені в раку «з теремом» в кафедральному Спаському соборі.
Тоді ж було встановлено святкування пам’яті святого.
