Мукачівські події з ужгородського ракурсу

[Total: 0    Average: 0/5]

0000Перша думка: «Добре, що той весь маразм не у нас!» Друга: «Не у нас він тільки випадково». Справді, проблем в Ужгороді аж ніяк не менше, ніж у Мукачеві (чесно кажучи, навіть більше). Над моїм письмовим столом – вимпел, а на ньому – оранжевий значок з зображенням струнного інструменту і написом «Ужгород – столиця контрабасу». Мова, звичайно, не про музику. Отже, подібна перестрілка могла статися і на наших вулицях. Поки доля милувала. Але чи надовго?!

Як показала міліція, ми абсолютно не захищені. І навіщо в області кілька тисяч міліціонерів, якщо вони не змогли ізолювати два десятки гарячих хлопців? Не кажучи вже про те, щоб вчасно здійснити профілактику і взагалі не допустити стрілянини? Бідний-бідний Ужгород і Ужгородці. Нам доведеться розраховувати тільки на себе самих.

Ну може ще на адекватних депутатів міськради і міського голову, якщо ми зможемо таких обрати 25 жовтня. Вони дуже потрібні – і для того, щоб повернути відчуття захищеності, і для вирішення багатьох господарських проблем, і просто для порятунку Ужгорода від сповзання у провалля.

Ужгород, правда, має свою відчутну специфіку порівняно з Мукачевим. Це у середні віки ми були графським містом, а Мукачево користувалося більшою самоврядністю. Зараз же усе з точністю до навпаки. Усе в Мукачеві контролюється однією особою і лише якісь дрібнички – його васалами. Ужгород у цьому сенсі зберігає трохи більше демократії. У нас ціла групка місцевих олігархів ревно слідкує одне за одним, творить систему балансів і противаг, аби ніхто з них так і не став «ужгородським Балогою». Тому постріли все-таки пролунали у Мукачеві, а не тут. У нас би подібний конфлікт вирішувався тихо-мирно в якомусь закритому ресторанчикові у присутності десятка серйозних людей. І, звичайно, без бойовиків – все-таки на дворі вже не дев’яності.

 

Мукачево ж у цьому сенсі провалилося кудись на два десятиліття назад. Правда, і тоді там існував Геша (М.Токар), чиє ім’я увічнене у назві створеного ним мукачівського торгового комплексу. Він умів «розрулювати» усі такі конфлікти без стволів. Хоча і сам кінець кінцем наклав головою. Нинішні же наступники чомусь не можуть без кінематографічних ефектів. Це свідчення їхнього ослаблення.

Може, це ще й тому, що наближаються чергові вибори. У цілому для України вони мало що дадуть. Але на Закарпатті можуть відбутися принципові зміни. Кількість незадоволених життям-буттям виборців поступово наближається до критичної межі. Публіка налаштована голосувати за опозиційні і особливо радикальні сили, але аж ніяк не за провладні. Тому протистояння офіційного Києва із місцевими властями по свій Україні може тільки зрости. Та й у межах Закарпаття більшість народу незадоволені нинішніми місцевими урядовцями. Запит на нові обличчя дуже суттєвий.

А таки прийнятий днями новий закон про вибори передбачає вибори міських голів у два тури. Це докорінно змінює ситуацію у більшості закарпатських міст. Досі багато мерів проходили таким чином, що зіштовхували лобами двох своїх конкурентів, а потім досить було набрати голосів трішечки більше, ніж вони – і перемога! Тепер же у другий тур виходять два найсильніші, і все вирішиться тільки там. За таких умов шанси нинішнього нашого мера Віктора Погорєлова значно зменшуються. Хто стане його конкурентом? Чи може, його (або його спадкоємця) взагалі не допустять у другий тур? На ці питання поки немає відповідей.

Натомість Золтан Ленд’єл набагато популярніший серед мукачівців, але і його новий порядок примушує замислитися. Старі виборчі технології вже можуть не спрацювати. Тож для нього дуже важливо правильно позиціонуватися у нинішній непростій ситуації. Хоча належність до команди все одно тягтиме його на дно.

Чи були мукачівські події спробою якось відтягти перевибори там? Навряд, оскільки за законом це практично неможливо. Швидше, це була спроба перерозподілу фінансових потоків, точніше – монополізувати їх, що дуже важливо для виборчої кампанії. Ужгород аж таких проблем нині не має. Тут будуть змагатися різні грошові мішки, а вже від ужгородців залежатиме, чи продаватися і цього разу, чи нарешті проявити характер і вибрати щось благопристойне.

Сергій ФЕДАКА, газета “Наш Ужгород”

Loading...

Comments are closed.