ВИБОРИ ПІДКРАЛИСЯ НЕПОМІТНО

Абсолютно непомітно в Ужгороді почалася виборча кампанія – як і годиться, за 90 днів до дати голосування – 25 жовтня. Поки формуються виборчі комісії, нарізаються округи, по яких обиратимуть депутатів. На Закарпатті цей початок цілком змазано мукачівським скандалом і подальшою клоунадою з боку губернатора, які цілком відтягли на себе увагу. Можливо, так і було задумано.

У цілому вибори покликані «зачистити» у місцевих радах старих корупціонерів і привести до влади нові кадри – трохи більш цивілізовані. Хоча, за великим рахунком, різниця між ними буде не така вже й принципова. Місцеві ради за самою своєю природою налаштовані на те, аби нескінченно «пиляти» бюджет і дерибанити землі. І скільки не пересаджуй виконавців у цьому квартеті, музика від того не змінюватиметься. Ужгородці за останні чверть століття вже кілька разів повністю оновлювали всю міську команду, але вона щораз виявлялася все гіршою і гіршою. Деградація міста стрімко прямує до свого логічного завершення – повного колапсу комунальної інфраструктури і некерованості. Можливо, саме майбутньому складові міськради випаде сумнівна честь головувати при цьому.

До виборів 25 жовтня якихось два з половиною місяці, але ситуація в Ужгороді лишається максимально неясною. Загальновизнаних лідерів громадської думки просто немає. Хоча висунення кандидатів відбуватиметься у вересні, проте вже зараз видно, що особливо вибирати ні з кого. Бажаючих погріти руки навіть на тонучому кораблі не бракуватиме. Але заручатися голосами їм буде дуже непросто, бо апатія виборця зараз вражаюча, хоча і цілком зрозуміла з огляду на падіння життєвого рівня.

Змагатимуться два основних типи кандидатів. Один – максимально цинічний, який добре знає, навіщо він іде у владу. Це по-своєму чесні люди. Принаймні, голосуючи за них, чітко знаєш, що саме отримаєш. От тільки навіщо вони здалися рядовому виборцеві, це пояснити дуже тяжко.

Інший тип – наївний ідеаліст, котрий щиро вірить у можливість щось змінити, але не помічає, як поступово змінюється сам. Такі приклади ми вже спостерігали не раз і не два. Полум’яні революціонери, діставшись влади, перетворюються на точнісінько таких, проти яких вони боролися. Бо крісла у нас зачаровані, контроль з боку виборців мінімальний, а спокуси величезні.

Нині вже можна прогнозувати дуже низьку явку виборців. Вона ніколи й не була в Ужгороді ажіотажною (максимум – 65%), а на нинішньому безриб’ї взагалі навряд чи сягне хоча би 45%. Більшість ужгородців просто втратили інтерес до міської ради, від якої все менше щось залежить. Інша справа – мер. Але і тут громадські очікування невизначені.

Порятує хіба що те, що одночасно ужгородці обиратимуть і депутатів обласної ради – там кампанія обіцяє бути більш жвавою, бо й ціна питання значно вища, і кандидатури там будуть більш пізнавані і скандальні. Ті вибори зможуть більше спокусити наш електорат, а оскільки виборець отримає, окрім обласного бюлетеня, ще й пару інших, то так-сяк заповнить і їх.

Роль партій у міських виборах буде мінімальна. Бо й міські парторганізації існують суто номінально. Навіть політичним оглядачам тяжко назвати хоч одне прізвище лідера міської парторганізації. Для рядового же виборця це взагалі темний ліс. До того ж позиції тієї самої партії на всеукраїнському і обласному рівні часто не співпадають, тому партійні бренди найчастіше просто дезорієнтують виборця, а не допомагають йому визначитися.

А от що суттєво вплине на виборчу кампанію, так це зменшення кількості мандатів в Ужгородській раді. Зараз маємо 60 депутатів, за новим законом їх буде 30 з хвостиком – майже удвічі менше. Між тим більшість нинішніх депутатів вже добре собі пригрілася і бажатимуть зберегти свої нинішні (хай не надто великі, але все-таки наявні) можливості крутити мустом, як циган сонцем. Тому почнеться внутрішньовидова боротьба. Найближчим часом слід очікувати викид у пресу численних компроматів одне на одного. До того ж депутати усіляко намагатимуться довести свою корисність, тому Ужгород уже розцвів численними «потьомкінськими селами». Чим ближче до виборів, тим їх буде більше – щоразу все красивіших і безглуздіших.

Виборчий процес набирає ходу. Ужгород пережив вже десятки подібних кампаній, переживе і цю. Нічого позитивного від неї не чекаємо. Головне, щоб місто якомога менше постраждало від неї і обрало все-таки найменше зло з усього можливого. А оце вже цілком залежатиме від самих ужгородців.

Сергій ФЕДАКА, газета “Наш Ужгород”