14 січня – потрійне церковне свято: Обрізання, святителя Василія Великого та Новий Рік за Юліанським календарем

У перший день нового року за старим стилем святкується Обрізання Господнє.

На восьмий день від народження Господь наш Іісус Христос, відповідно до старозавітного закону, прийняв обрізання, яке було встановлено для всіх немовлят чоловічої статі в ознаменування Завіту Бога з праотцем Авраамом та його нащадками. В Старому Завіті цей обряд був прообразом хрещення, і саме таїнству Хрещення він поступається місцем у Новому Завіті. Але Господь казав в Євангелії, що прийшов не порушити закон, але виконати, тому, звершуючи старозавітній звичай, Він проходить Обрізання.

Саме під час цього обряду Божественного Немовлятка було названо Ім’ям Іісус, в оригіналі – Йешу́а або Йеhошу́а (ім’я, яке складається з двох коренів – «Йегова» та «спасіння»). Таким чином Ім’я Іісус вказувало на те, що Новонароджений Месія – Бог і Спаситель людства від влади гріха і смерті.

Це ім’я було свого часу сповіщено Архангелом Гавриїлом у день Благовіщення Пресвятій Діві Марії, а потім – Йосифу, про що розповідає нам Євангеліст Матфей.

Цього ж дня вшановуємо видатного святого IV століття Василія Великого.

«Блаженний той, хто в моральному відношенні виховав себе таким чином, що може радіти добробуту та щастю інших, хоч би й сам від цього нічого не отримував», — це лише одне з багатьох повчань святого, який залишив по собі величезний духовний спадок.

Коли ми чуємо в храмі Божественну літургію Василія Великого або гортаємо сторінки «Добротолюбія» чи інших духовних повчань, ми щоразу згадуємо цього дивовижного аскета і святителя Божого, який проявив повною мірою і таланти ченця-подвижника, і невтомного пастиря Церкви Христової. Сила духа допомогла Василію навіть під загрозою фізичного знищення відкрито протистояти імператору Валенту, прихильнику аріан, коли той почав вимагати прийняти хибні богословські погляди.

Недарма найкращий друг святого Василія, святитель Григорій Богослов, казав, що життя його було наче блискавка, а вчення – наче грім. Утиски від гонителів православ’я аріан, від яких потерпала тоді Церква Христова, змусили цього світоча богослов’я полишити усамітнення й вийти на захист Православ’я. Натхненним словом, молитвою та святим життям Василій викорінював єретичні вчення, які спотворювали віру Христову.

Згідно з вченням святителя Василія Великого, людина лише тоді в змозі звершити Волю Божу у власному житті, якщо вона не відділяє своєї долі від долі інших людей. Усі свої статки святитель Божий використовував, щоб створити у кожному куточку своєї митрополії осередки соціальної турботи про бідних і знедолених: сиротинці, притулки та богадільні, вважаючи, що одне з головних почуттів християнина – це почуття відповідальності за інших.

http://nedilya.net