Прибалтика туристична, або Чому нас не знають у світі
Із 5 по 7 лютого у столиці Латвії проходила 23-я міжнародна виставка-ярмарок Balttour-2016. Це найбільший і найважливіший турзахід Балтії, з якого щороку розпочинається новий туристичний сезон, задаючи робочий тон та святковий настрій професіоналам сфери і любителям подорожей.
Цього року виставка у Ризі зібрала 850 туристичних компаній та їх представників із 41 країни світу. Дізнатися про найновіші і найкращі пропозиції подорожей прийшли більше 26 тисяч відвідувачів, з яких 5,3 тисячі складали професіонали туристичної сфери. І як я не блукала просторими павільйонами серед усього цього натовпу і розмаїття з надією знайти заповітний жовто-блакитний прапорець, так його і не побачила. Не було українців і в довжелезному офіційному списку учасників…
Колишня республіка СРСР зробила величезний крок у розвитку та позиціонуванні себе у світі. Українці, які за Радянського Союзу не уникали нагоди поїхати до Латвії (це була одна з небагатьох можливостей побачити світ), з ностальгією згадують проведені тут часи молодості та дивуються позитивним змінам. Око мимоволі відмічає чистоту вулиць, увагу до історичних пам’яток, Інтернет в таксі, продуманий рух транспорту з мінімізацією заторів, привітність місцевих жителів і будь-яку можливість прорекламувати себе й запросити в гості знову. А міжнародна туристична виставка Balttour – взірець того, як потрібно професійно розвивати і просувати туризм.
Почнемо з учасників. Пригадую одну із закарпатських турвиставок, котрій гучний статус міжнародної заледве забезпечили представники Словаччини. У пресі тоді делікатно обійшли цифру про кількість іноземних компаній. Латвійці ж ретельно і скрупульозно працюють із зарубіжними партнерами і роблять все для того, щоб отримати максимальну вигоду для себе та дати заробити гостям.
45 країн-учасниць наввипередки рекламували свій туризм. І вдавалися до найрізноманітніших прийомів: від естетично оформлених стендів – до майстер-класів, розіграшу лотерей, концертних виступів і дегустацій. Тут же, на місці, жваво підписувалися контракти, замовлялися подорожі, відбувалися домовленості про створення нових туристичних компаній.
Не підвела і сама господиня виставки – Латвія. Усі без винятку регіони країни демонстрували свої принади. Та так, що туди хотілося їхати неодмінно і негайно! Представниці авіакомпанії пропонували зручні перельоти і вигідні ціни, готелі – неймовірні СПА, турфірми – цікаві екскурсії всіма можливими видами транспорту. Гастрономічне розмаїття – взагалі окрема тема. Продегустувавши рибу, копченості, сири, солодощі, алкогольні напої, не закохатися в Прибалтику було неможливо.
Підходжу до стенду з написом “Словаччина”. Через близькість до Ужгорода вважаю його майже рідним, тим більше що виявляється: знаходяться тут українці, які тепер проживають і працюють в словацьких туристичних агенціях. Керівник делегації – Маріан Іван. Він представляє Словацьке управління з туризму у Кошице. Привітний і всміхнений Маріан щедро хвалить принади туризму в усіх куточках своєї країни, каже, що краще гір, ніж Татри, годі й знайти, тут же готовий сконтактувати тебе з будь-яким готелем чи прописати маршрут цікавої подорожі. Не забуває повідомити про відкриття нового зручного авіаперельоту Попрад – Рига. Хлопці у національних костюмах співають пісні, професійний сомельє пропонує продегустувати найсмачніші словацькі вина, інші колеги заключають домовленості та обмінюються контактами. Словацький стенд викликає жвавий інтерес у гостей і місцевих телевізійників. Задоволений і Маріан перебігом виставки та роботою своєї команди – сезон обіцяє бути успішним. Прощаємося майже друзями. Словак дає на прощання купу буклетів, дисків і цукерки та запрошує підходити до свого стенду в Києві на виставці, яка проходитиме у березні.
Три дні тривав Balttour-2016. Поряд із туристичними експозиціями був задіяний і концертний майданчик, де фольклорні гурти, танцювальні колективи та співаки демонстрували прекрасні номери, а їхні керівники так само домовлялися про концерти в Латвії і за кордоном.
Мені ж, гордо вбраній в українську вишиванку, залишалося порадіти за латвійців. Уявлявся стенд із жовто-блакитним прапорцем, запальними гуцульськими коломийками, запаморочливими пейзажами, гірськими стежками, багатою культурою, традиціями та натовпом іноземних туристичних байєрів, зацікавлених українськими пропозиціями. І в цей момент щось так боляче защемило в серці. І відлунням прозвучали у вухах монотонні слова чиновника з якоїсь із рядових прес-конференцій: «Туризм – одна із потенційних і найперспективніших галузей розвитку України, Закарпаття в тому числі…» І я, як і 10 років тому, хочу в це вірити. «Агресивним оптимістом» називають мене друзі. Ним і залишаюся…
