Альбіна Дерюгіна: «Художня гімнастика – кузня залізних характерів»
Без сумніву, найяскравішою спортивною подією зими на Закарпатті став Кубок України з художньої гімнастики. Феєрверк грації, естетики і сили волі – інакше не назвеш ці змагання. Окрім близько 200 кращих юних спортсменок, до Ужгорода приїхали вітчизняні зірки цього виду спорту – Герой України, Головний тренер збірної України з художньої гімнастики, Президент Федерації гімнастики України Альбіна Дерюгіна, її донька, перший віце-президент української Федерації гімнастики Ірина Дерюгіна, абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики 2007 року Ганна Безсонова та ін. Під час коротких перерв між виступами спортсменок нам вдалося поговорити з головним тренером змагань – легендарною Альбіною Миколаївною
– Пані Альбіно, мабуть, ви як ніхто знаєте, які якості виховує у спортсменки художня гімнастика?
– Я абсолютно переконливо можу заявити, що для дівчат кращого спортивного заняття, аніж художня гімнастика, немає. Недарма це виключно жіночий вид спорту – чоловіки ним не займаються. Що виховує? Відчуття краси, смаку, естетики, силу волі, працездатність, вміння ставити цілі і йти до них, не боятися конкуренції, болю і невдач, витримку і ще багато чого.
– Що можете сказати про закарпатських спортсменок?
– Закарпатська Федерація не так давно народилася, але молодці, стараються. Вони дуже інтенсивно включилися в роботу і культивують гімнастику. Це добре. Видно, що Валентині (Валентина Плавайко – Президент Закарпатської обласної Федерації з художньої гімнастики, – прим. авт.) це настільки подобається , що вона просто горить. З деяких питань вона навіть дає фори професіоналам, які давно працюють у цій сфері.
– А як зараз справи у Школи Дерюгіних?
– Проблем немало. Але все утрясеться, я переконана. Зараз інтенсивно готуємося до Олімпійських ігор, які відбудуться цього року у серпні. Це буде результат 4-річної роботи, і це зараз головне.
– За кого українці вболіватимуть на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро?
– Наразі проходить ряд змагань ФІЖу (FIG –Federation Internationale de Gymnastique, Міжнародна Федерація гімнастики, – прим.авт.). У основному старті ліцензію отримала Ганна Різадінова. Вона і буде представляти Україну на Олімпійських іграх.
– Наскільки це перспективна гімнастка?
– Вона повинна показати високий результат. Для цього є всі передумови.
– Уявляю, який зараз період у Ані. Навіть не знаю, чи їй можна поспівчувати чи позаздрити…
– О так, представляти країну – приємно і надзвичайно відповідально. А підготовка олімпійської спортсменки – це взагалі надскладна робота. Олімпійців готує наш колектив Федерації. Тренери – Ірина Дерюгіна, Ірина Блохіна. За необхідності запрошуємо сильних тренерів з інших областей. Що стосується Ані, то вона знає, що таке труднощі і вміє їх долати. Це донька відомої гімнастки Оксани Різадінової, тож дівчинка з народження знає все про цей вид спорту.
5 років тому ще я її готувала, а потім передала Ірині Блохіній. Постановкою її програми займається Ірина Дерюгіна.
– Чи багато загалом в Україні сильних гімнасток міжнародного рівня?
– Україну знають у світі як державу сильних гімнасток. Так уже історично склалося, що в кожний період ми маємо, ким пишатися. Яка плеяда лише була у збірній СРСР. Зараз, звичайно, гірше, але на це є об’єктивні причини. Все залежить від економічного стану країни, фінансування. Та все ж з кожного старту українки привозять якісь нагороди. І програму ФІЖ ми також повністю виконуємо.
– А яка країна вважається найсильнішою?
– Попереду йде Росія. Гімнастиці зараз там приділяється належна увага.
– Це не тому, що Аліна Кабаєва в Росії має особливі привілеї?..
– Багато говорять і чуток багато. Але я вважаю, що Росія просто географічно велика країна: більше людей, клубів, колективів, відповідно, з них виходить більше талановитих спортсменів. Але слов’янські країни завжди давали олімпійських чемпіонок – Білорусь, Україна… Зараз дуже підтягнулися і країни Сходу… Одну хвилинку, треба подивитися цю дівчинку…
(У цей момент на килим виходить юна гімнастка. Альбіна Дерюгюгіна замовкає, прискіпливо вдивляючись у виступ. Дівчинка явно хвилюється, під час виступу у неї падає стрічка. Розмову продовжуємо після її виступу).
– Прокоментуйте, будь ласка, виступ цієї гімнастки.
– Це дівчинка із Запорізької області. Дуже перспективна, але нещодавно перенесла травму гомілки. І ось ми її вперше побачили після лікування. Травма, звичайно, далася взнаки. Вона не впіймала стрічку, було і кілька інших помилок. Тому відновлюватися доведеться ще довго.
– Чи жорсткішою стала гімнастична програма, якщо порівняти її з тим, що було, скажімо, років 10 тому?
– Є зміни, звичайно. Програму затверджує Міжнародна Федерація гімнастики на 4-річний цикл. Правила дещо видозмінюються. Раніше програма була більш класичною, але не можна сказати, що стає жорсткішою. Завжди було складно і завжди потрібно працювати.
– Мені здається, що в художній гімнастиці з’явилося більше художніх елементів, хореографії. Що виступ гімнасток стає більш схожим на видовищний танець. Що це вже не стільки спорт, як мистецтво…
– Ні, ви помиляєтесь. У художній гімнастиці завжди на першому плані спорт. Ви праві, що зараз більше танцювальних зв’язок. Але тим не менше, художня гімнастика – це спорт, а не танцювальний гурток. Художність тут тільки дотична до спортивного комплексу.
– Дискваліфікації трапляються?
– Не без того. Завжди гімнастку можуть покарати за порушення спортивної дисципліни, але ми стараємося суворо за цим слідкувати.
– Який вік зараз вважається піком розквіту гімнастки?
– Це дуже індивідуально для кожної спортсменки, для кожної групи, розряду, кваліфікації.
– А коли сучасні гімнастки виходять на пенсію?
– Усе залежить від самої дівчини. Хтось може навіть у 15 стати пенсіонеркою, а он Різадіновій 23 – і вона пурхає, наче метелик. Це залежить від фізичних даних, трудолюбства, особистісних якостей людини, а також від тренера.
– Вас називають Залізною Дерюгіною. Мені здається, біля такої хоч-не-хоч станеш чемпіонкою…
– Так, це є. Я залізна людина. Бо з Донбасу. У Донбасі всі такі. Ну і художня гімнастика, звичайно, – кузня залізних характерів…
