30 березня – день пам’яті преподобного Олексія, чоловіка Божого
Преподобний Олексій народився в знатній римській родині. Його батьки , сенатор Евфиміан і Аглаїда, були благочестивими християнами, допомагали бідним та нужденним.
Для свого сина батьки вибрали наречену зі знатної сім’ї. У ніч після заручин Олексій, залишив свою наречену наодинці, віддав їй поясну пряжку й обручку, сказавши: «Збережи це, і нехай буде між тобою і мною Господь, аж поки не відновить нас Своєю благодаттю». Після цього він покинув рідний дім і відплив на кораблі на Схід.
Після прибуття в Лаодикію Сирійську Олексій пристав до погоничів мулів і дійшов з ними до Едеси. Тут Олексій роздав залишки майна, одягнувся в лахміття і став просити милостиню. Протягом наступних сімнадцяти років Олексій жив милостинею, харчувався лише хлібом і водою, а всі ночі проводив у молитві. За ці роки святий так змінився зовні, що слуги, послані його батьками на розшуки зниклого, не впізнали Олексія і подали йому милостиню.
Після закінчення сімнадцяти років подвижництва чутка про святість Олексія широко поширилася по всій Сирії. Більш того, церковному сторожу у видінні Пресвята Богородиця вказала на Олексія як на чоловіка Божого. Збентежений всенародною повагою, Олексій таємно втік з Едеси, маючи намір на кораблі переправитися в Тарс, та сталося так, що корабель потрапив у бурю і через багато днів був прибитий до італійських берегів.
Ніким не впізнаний Олексій повернувся в Рим і прийшов у свій рідний дім. Його батьки не впізнали сина, але дозволили йому залишитися біля їхньго будинку. Олексій жив у комірчині під сходами, до нього був приставлений слуга, якому було наказано годувати мандрівника їжею з хазяйського стола. Інші слуги із заздрості нишком ображали Олексія, але він сприймав образи зі смиренням. Живучи в багатому домі, Олексій продовжував перебувати в безперестанному пості і молитві. Найбільш тяжким випробуванням для святого було чути ридання його матері і нареченої, які продовжували його оплакувати. Так минули ще сімнадцять років.
У 417 році під час недільної літургії в соборі святого Петра голос Божий вказав всім, хто молився: «Шукайте Божого чоловіка, щоб він помолився про Рим і про весь народ його».
Наступного четверга той самий голос вказав народу: «У будинку Евфиміана чоловік Божий, там шукайте». Імператор Гонорій і папа Інокентій I марно запитували Евфиміана – він нічого не знав про праведника. І лише тоді приставлений до Олексія слуга розповів Евфиміану про подвижництво Олексія.
Евфиміан, поспішно повернувшись додому, не застав Олексія в живих. Тіло покійного сяяло, а в руці в нього був сувій. Марно Евфиміан і домашні намагалися взяти сувій з рук святого. Тільки коли прибув у будинок папа Інокентій I попросив у святого дозволу прочитати сувій, рука Олексія разкрилася. З сувою присутні дізналися про те, ким насправді був чоловік Божий.
Тіло Олексія було виставлено для прощання на площі, і при його гробі відбулися численні зцілення. Папа і імператор особисто несли тіло святого в похоронній процесії і поховали його в церкві святого.
