Валерій Лунченко: «Я не братиму участі в коаліції, яка буде підсилюватися опоблоком»

Минув майже місяць із того часу, як до роботи приступив новий Кабінет міністрів України під керівництвом В.Гройсмана. Зміни в Уряді і Верховній Раді щодо утворення коаліції повинні були врегулювати кризу, що утворилася в українському політикумі, перетасувати політичну колоду та дозволити країні рухатися далі. Про те, що саме і чому відбулося в Києві кілька тижнів тому, про відставку А.Яценюка, про плюси і мінуси колишнього Уряду та співпрацю з новим Кабміном розповів народний депутат від партії «Народний Фронт» Валерій Лунченко у програмі «Про головне» на телеканалі «Тиса-1». Пропонуємо вам стислий друкований варіант цього інтерв’ю, яке провів телеведучий Олександр Мерявчик

– Багато хто говорить, що новий прем’єр-міністр і новий Кабмін – це початок виходу з кризи. Чи дійсно політична криза завершується, і що ж стало ключовим у відставці А. Яценюка?

– Той, хто цікавиться українською політикою протягом 10 років, останні тижні спостерігав своєрідне дежавю. У 2006-2007 роках була аналогічна ситуація, коли шляхом революції демократичні сили прийшли до влади. Але не минуло й року, як між основними політичними гравцями почалися чвари, це призвело до того, що проросійські політичні сили повернулися до влади. Власне, аналогічна ситуація відбувалася і зараз. Демократичні сили отримали всю повноту влади, підтримку народу, президент отримує більше половини голосів у першому турі, парламентські вибори доводять, що Україна – проєвропейська держава і прагне інтеграції в Європу, формується мегакоаліція, яка складається з 5 політсил. А вже згодом 3 партії заявили про вихід із коаліції. Це означало, що кожна партія розпочала якусь передвиборчу кампанію. «Народний Фронт» задекларував чіткий план виходу з політичної кризи і дотримувався пунктів реформи. Натомість наш основний партнер – Блок Петра Порошенка – також вдається до якихось політичних маніпуляцій, у тому числі усунення Яценюка, який не влаштовував не стільки представників інших партій, як БПП. Ще півроку тому я плекав надію, що все ж таки здоровий глузд переможе, але БПП активно наполягав на зміні прем’єра, і наша політична сила прийняла рішення, що ми не можемо уподібнюватися до тих гравців, які уже займаються майбутніми виборами. Ми повинні були бути послідовними. І прийняли рішення, що Арсеній Яценюк піде у відставку, щоб зберегти єдність у цій країні, аби не допустити політичного колапсу загалом у державі.

– Тобто ви піддалися тиску БПП?

– Це не було піддаванням на тиск, а здоровий глузд і крок, який повинен був здійснити прем’єр-міністр Яценюк задля державної єдності. Тому що ми всі чітко розуміємо, що будь-які позачергові вибори зараз – це шлях до хаосу. І це та дорога, яка може призвести до дуже сумних наслідків. Тому, щоб не допустити того, що відбулося у 2006-2007 роках, наша політична сила прийняла рішення поступитися кріслом Яценюка.

– Чи бачите ви можливість далі в конструктивному руслі керувати цим складом коаліції і підтримувати пропозиції нового Уряду щодо впровадження реформ і т.д.

– Я сподіваюся на те, що все ж ми зуміємо зараз продемонструвати, що дві політичні сили, на яких лежить відповідальність за всю державу, за проєвропейський напрямок України, мають консенсус і порозуміння. На сьогодні ми його знайшли. Прем’єр-міністр А.Яценюк на той час заявив: наша позиція проста і зрозуміла – ми не повинні звернути з обраного курсу. Тому ми запропонували БПП дати свій варіант і пропозиції щодо виходу з політичної кризи.

– Вони його запропонували, кадрові рішення прийняті. Чи бачите ви у такій конфігурації вихід на конструктив?

– Можу вас переконати, що все, що буде залежати від фракції «Народний Фронт», буде виконано. Ми все зробимо для того, щоб унеможливити в подальшому політичну кризу. Насправді зараз вся повнота і відповідальність за державу стоїть на президенті, прем’єр-міністрі і уряді, який вони сформували. Тому що ми всі півтора року чули про уряд Яценюка, але забували, що там 10 міністрів були представниками БПП, на відміну від НФ, у яких було всього 3 міністерства. Зараз вся відповідальність лежить на них, але ми є союзниками. Ми сьогодні будемо всіляко допомагати і доповнювати цей Уряд, щоб країна рухалася і розвивалася у правильному напрямку.

– Ви кажете, що головним у рішенні Яценюка піти було не протиставляти себе курсу держави, а дати можливість рухатися у правильному напрямку. Але чи не погоджуєтеся ви, що ті критичні зауваження, які звучали до Яценюка, мали під собою підґрунтя: соціально-економічне становище, відсутність реформ у деяких галузях, ну і навіть стан справ на вулиці – дороги, комунальні речі? Тобто чи можете ви сказати, що здобуток Яценюка як прем’єр-міністра переважав над тими недоліками, якими йому дорікали чи в критичній формі ставили опоненти?

– Ви знаєте, досконалих урядів нема в жодній державі. Є плюси, є мінуси. Я тільки сьогодні наведу приклад плюсів, які я спостерігав і можу оцінити, будучи на посаді голови ОДА. Якраз відбулася революція, Яценюк став прем’єр-міністром, вся відповідальність лягла на його плечі. Я пригадую, коли прийшов на посаду, у нас тільки по Закарпатській області було близько 170 млн грн заборгованості по казначейським рахункам. Сьогодні я багато спілкуюся з представниками органів місцевого самоврядування. У мене до них просте запитання: чи пам’ятаєте ви за період незалежності, коли у вас не було проблем з фінансуванням по казначейським рахункам? На сьогодні місцеві бюджети наповнені. Плюс 40 % шляхом бюджетної децентралізації отримали місцеві муніципальні органи влади – це і є відповідь на питання, чи змінилося щось на вулиці. Кошти є у місцевих бюджетах, їх можна використовувати. Зараз за перший квартал 2016 року є профіцит бюджету у 15 мільярдів гривень. Це і є одне з досягнень уряду Яценюка. Казначейські рахунки наповнені, це дає право місцевим органам самоврядування самим розпоряджатися коштами. Я навіть можу судити по Хусту, в якому я проживаю. Щорічно ми отримуємо близько 25 мільйонів гривень. А решта вже залежить від місцевої влади.

– Це, звичайно, позитивно – децентралізація фінансів. Але тут стоїть питання у надзвичайно низькому рівні доходу більшості населення і надзвичайно високих цінах на енергоносії, житлово-комунальні послуги. Яка тут причина – глобальна чи є якісь внутрішні корупційні схеми?

– Якщо ви вже торкнулися енергетичного блоку, то я скажу, що ми отримали за 1 рік те, до чого держава йшла років 20. Ми вже давно повинні були стати енергонезалежною і енергоефективною країною. На жаль, кожен з керівників, який на той час був в уряді, займався політичним піаром і політичною кар’єрою. Яценюк чітко сказав, що ставить крапку на своєму політичному майбутньому, тому що повинен запровадити реформи в енергетиці та інших напрямах, які дадуть свій результат найближчими роками. Це не буде відчутно сьогодні, завтра, але в майбутньому відчується обов’язково. Щодо енергетики. Ми вперше отримали енергонезалежність від Росії. Сьогодні ми купуємо газ альтернативно в інших країнах. Звичайно, це все є великою ціною для споживачів. За 25 років ми не навчилися заощаджувати газ, тому що у нас завжди був уряд популістів, який дотував НАК «Нафтогаз». Ніхто не займався енергозбереженням. Зараз, коли встановлена справжня ринкова ціна на енергоносії, це спонукає людей до заощадження. Розроблена велика кількість програм щодо субсидій, є програми держбанків, які кредитують енергоефективність – це також послідовні кроки. Вони не дадуть результатів через півроку-рік. Нак «Нафтогаз», який у 2010 році ще мав 10 млрд заборгованості, на сьогодні зменшив цю суму уже до півтора мільярда доларів. Цього року вперше в історії Україні Нак «Нафтогаз» почне давати прибутки.

– І тут скептики дорікнуть: так, ми незалежні від російської енергетичної голки, але маємо ринкову ціну, це лягає на наші кишені. То чому ж не робляться такі ж послідовні кроки у підвищенні соціальних стандартів?

– Я на початку розмови сказав, що у нас є 15 млрд грн профіциту бюджету. Ми можемо їх взяти і підняти соціальні стандарти. Але це знову буде проїданням бюджету і призведе до інфляції. Нам необхідно змусити запрацювати економіку, змусити виробників виходити на європейські альтернативні ринки, тому що 80% економіки було зав’язано на російські ринки. Нам прогнозували: якщо ми їх закриємо, то дефолт в Україні неминучий. Нам вдалося втримати ситуацію. На сьогодні всі українські виробники перекваліфікувалися, удосконалилися і працюють на європейські зовнішні ринки. А значить, ми стаємо самостійнішими, досвідченішими, високотехнологічнішими і ефективнішими. Тому треба трохи потерпіти, а заощаджені кошти направити на розвиток економіки. Зовнішній борг ми скоротили на 7 млрд дол. Зараз стоїть задача перед державою і всіма – навчитися заощаджувати і розвивати економіку.

– І в цей час деякі політичні сили вже займаються відвертою передвиборчою кампанією. Питання: чи справді ця перспектива виборів є? Адже ми бачимо нестабільну коаліцію, чуємо риторику на ток-шоу і виступах, то чи буде дієвою та коаліція, яка зараз сформована? І чи не буде чергової кризи, скажімо, через місяць?

– Наша політична сила не боїться виборів. Нас лякали і в 2014 році, мовляв, на які ви йдете вибори, коли рейтинг Яценюка півтора-два відсотка? У нас вже багато є серйозних самостійних політиків, які можуть дати відсіч будь-якій політичній силі. «Народний Фронт» є однією з найсильніших партій у державі. І тому, коли йде мова про вибори, у мене питання: до чого вони призведуть? Хто ними скористається? А це на руку агресору, це реванш опоблоку. Бо на сьогодні дуже зручно бути в опозиції. Ми проводимо реформи, які держава не проводила ніколи. Це непопулярно. І якщо зараз додати вибори, ми отримаємо той хаос, коли до парламенту потраплять популістичні політсили чи ті політики, які вже себе проявляли, будучи на керівних посадах, але нічого дієвого державі не зробили. А далі – за яким законом йти на вибори?

– А тут і питання ЦВК, і повноваження її членів…

– На мою думку, склад ЦВК себе віджив. Потрібні зміни у цій сфері. Треба прийняти рішення, за яким Законом мають проходити вибори. Це має бути або прямо пропорційна система, або мажоритарна. Це все потрібно ретельно продумати. Тому я не вбачаю виборів найближчим часом. Задача «Народного Фронту» – підсилити коаліцію, підтримати діючого прем’єр-міністра, бо якщо він підхопить і продовжить розпочате Яценюком, то питання виборів через півроку-рік може взагалі знятися. А будуть нормальні чергові вибори у 2019 році.

– Як ви ставитеся до залучення до голосувань представників опозиційного блоку?

– Я не готовий коментувати їхнє голосування за окремий закон, за якесь конкретне питання. Бо є законопроекти, які знаходять підтримку в того ж опозиційного блоку. Але я в жодному випадку не вбачаю можливості підтримки опоблоку нас як коаліції. Це для мене принципова позиція депутата, який представляє НФ. Якщо я відчую, що представники опоблоку – це фракція, яка повинна підсилювати нашу коаліцію, то моя позиція буде – не брати участі в цій коаліції.

– Хочеться почути ваш коментар щодо чуток, нібито вам пропонувалася посада міністра інфраструктури. Якщо дійсно такі перемовини проводилися, то чому ви не погодилися чи чому не підійшли за якимись критеріями?

– Абсолютно все було прозоро. На засіданні фракції піднялося питання, чи взагалі нам варто брати участь у майбутньому уряді. І якщо ми поділяємо позицію уряду, то тоді треба зберегти певні міністерські посади за нами і, можливо, охопити інші напрямки, де могли б себе реалізувати і показати ефективність нашої команди. Одним із таких міністерств стало міністерство інфраструктури. Ми прийняли рішення, що залишаємося в майбутньому уряді Гройсмана, і коли постало питання щодо залучення технократичних міністрів чи представників нашого політичного середовища із зовні, на засіданні фракції було прийнято рішення, що кожне міністерство повинен очолити представник НФ. Мої колеги внесли мою кандидатуру, ця пропозиція набрала майже 100% підтримки серед членів фракції. І таке рішення майже було прийняте. Але, розуміючи всю глибину і відповідальність даного питання, провівши ряд консультацій із керівництвом фракції, мною особисто було прийняте рішення щодо самовідводу і зняття мого прізвища як потенційного кандидата. Вважаю, що людина, яка збирається зайняти таку посаду, повинна бути абсолютно впевнена у собі, своїх силах. Я цього не відчував, тому і прийняв таке рішення. Мене підтримали колеги, ми розглянули іншу кандидатуру – Володимира Омеляна, який чітко і аргументовано вніс своє бачення щодо роботи даного міністерства і, відповідно, ми прийняли рішення щодо затвердження даної кандидатури на цій посаді.

– Питання про закарпатські дороги. Ми знаємо, що відбувався величезний розподіл бюджету на капітальні видатки і нібито закарпатські депутати чи то ініціативу не проявили, чи нашу область хтось обділив. У чому там справа? Із 19 млрд грн. Закарпаття отримало 60 млн…

– На превеликий жаль, Закарпаття має таких представників у парламенті, які не можуть знайти між собою порозуміння. І насамперед від цього страждають наші виборці. У нас є 6 депутатів, які представляють мажоритарні округи і які практично між собою не спілкуються. Є й ті, що потрапили туди за партійними списками. Група «Закарпаття» зібралася одного разу, як тільки створилася. На відміну від представників Львівської чи Івано-Франківської області. Ті ідуть гуртом до міністерства фінансів і керівника Укравтодору, наполягають на виділенні коштів для області, відповідно, є почутими. А коли ти один намагаєшся щось змінити, не завжди виходить ефективно. Але я хочу порадувати жителів Закарпаття, що ми стоїмо на порозі одного масштабного проекту, який повинен реалізуватися в області – мені вдалося знайти порозуміння з представниками депутатського корпусу інших областей щодо доцільності використання закарпатських доріг для розвитку всієї інфраструктури і рекреаційної зони Карпатського Єврорегіону. Ідея в тому, щоб збудувати кільце, яке б об’єднало весь Карпатський регіон зі всіма значущими рекреаційними зонами: Синевир, Долина нарцисів, термальні джерела, Буковель тощо, які об’єднують Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку області. Вже була розмова з представниками Банку реконструкції і розвитку щодо виділення 110 млн євро для будівництва дороги Мукачево-Рогатин. Вона з’єднає Івано-Франківськ з Мукачевом через Рахів. Ми бачимо подібний приклад, як між Івано-Франківськом і Львовом була збудована чудова дорога. Цього року ми це кільце замкнемо. Банк дав сингал щодо готовності фінансування даного проекту. Паралельно ми працюємо над альтернативним джерелом фінансування. В Укравтодорі за рахунок валютного курсу вивільняється 4,5 млрд грн, на закарпатську ділянку треба використати 1,8 млрд грн. Перспективи хороші – від створення робочих місць до тих же інвесторів, які прийдуть до нас для реалізації даного проекту.

zakarpatpost.net