Болючі питання для закарпатців – працевлаштування і комунальні послуги

[Total: 0    Average: 0/5]

Логічно, що ці два аспекти нерозривно пов’язані між собою, адже, не маючи прибутків, платити за спожиті блага цивілізації практично нічим. Тож найголовнішою, по суті, проблемою залишається саме відсутність робочих місць. Утім… чи все у нас настільки погано, як здається на перший погляд? Чи всі безробітні насправді ніде не працюють?

Робітники – на вхід, службовці – на вихід

Ужгород за кількістю офіційно непрацюючих у межах нашого краю займає проміжну сходинку. Найбільше, за даними Головного управління статистики в Закарпатській області, безробітних у Свалявському районі (9,2%), найменше – у Міжгірському (1,0%). Крім того, у всій області щороку більшає відсоток жінок, які шукають роботу. Скажімо, серед зареєстрованих непрацюючих, що отримали вакансії цьогоріч, 62,4% становили представниці слабкої статі, 40,7% – молодь у віці до 35 років. У той же час, за інформацією найбільшого порталу пошуку роботи в Україні Work.ua, серед великих та середніх міст нашої держави найважче працевлаштуватися саме в Ужгороді (другу позицію займає Чернігів). Це підтверджує і реальна статистика, адже на обліку центру зайнятості перебувають більше ніж 1100 мешканців обласного центру, 700 мають офіційний статус безробітних, а отримують вони від держави у середньому 998 гривень.

Між іншим, загалом в Закарпатті (станом на червень) є 7224 безробітних. З них 6122 особи є отримувачами допомоги , середній розмір якої становить 1295 гривень. Однак роботодавці мають потребу лише у 592 працівниках. У той же час, як не парадоксально, деякі підприємці протягом тривалого часу ніяк не можуть знайти кваліфікованих фахівців, тож часто виходить, що робота є, а спеціалістів бракує, або ж – навпаки. Традиційно… маємо ходіння замкненим колом.

Отже, найбільшим попитом серед тих, хто пропонує вакантне місце, користуються саме представники робітничих професій. Зокрема, працівники для виконання різних операцій із інструментом (27,1% від загальної кількості заявлених вакансій), робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (17,6%), представники найпростіших професій (16,9%), працівники галузі торгівлі та послуг (15,0%). Поряд із цим найважче знайти гідну роботу через низький попит фахівцям вузької кваліфікації (6,6%), законодавцям, держслужбовцям, менеджерам, (6,1%), технічним службовцям (4,4%). Низьким також є попит на кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства (1,6%).

«Сіра» зарплатня

Звичайно, реальна кількість непрацюючих істотно відрізняється від статистичних даних, адже на обліку в ЦЗ перебувають далеко не всі краяни, які не мають роботи. Однак, разом із цим, не всі непрацевлаштовані де-юре, є безробітними де-факто. І найбільший загін «працюючо-непрацюючих» складають сезонні робітники. А таких у нас більше третини населення. Крім того, окрему категорією офіційно безробітних становлять неоформлені на підприємствах працівники, які отримують зарплатню, як кажуть, «у конвертах».

Діяти в «обхід законів» роботодавці часто змушені не через свою скнарість. Просто в нашій державі така законодавча база, що із малого та середнього бізнесу ряд контролюючих служб намагається «вижати всі соки». Передусім це стосується податкових тягарів. Отже, аби вижити і не збанкрутувати, підприємцям доводиться інколи йти ва-банк і домовлятися з працівниками про правила роботи в усній формі. Звісно, роботодавці при цьому ризикують, адже якщо найманий робітник щось поцупить із краму (або розіб’є, пошкодить), приміром, у сфері торгівлі, довести це буде непросто. У той же час, самі краяни, погоджуючись на умови «тіньової» праці, також наражаються на ряд небезпек. По-перше, це виробничі травми, збитки за які нереально компенсувати навіть через суд через відсутність офіційної документації про прийом на роботу. По-друге, це порушення прав людини, робота понад норму і… сама зарплатня, яку роботодавець за бажання може «корегувати». По-третє, відсутність трудового стажу, що неабияк впливає на розмір пенсії.

І змінити щось на краще протягом найближчого часу навряд чи вдасться, бо для дієвих результатів потрібні досконалі закони.

І наостанок…

Слід зазначити, що в Україні з населенням 42708,6 тис. осіб тільки 15428,0 тисяч краян вважаються зайнятими. Тобто рівень безробіття складає 10,3% (а це 1766,9 тис. людських доль)… Гірші показники лише в кількох державах світу. Скажімо, лідером із безробіття вважається Зімбабве, де 95% населення не мають роботи, або Ліберія, де непрацюючими є 90 % громадськості, чи Буркіна-Фасо, де 77% людей проводять час за заняттями домашнім господарством. Утім, це відсталі африканські країни, лише Туркменістан (одна із колишніх республік Радянського Союзу) наразі в рейтингу безробітних посідає четверту сходинку із показником 60% непрацевлаштованих.

У Європі ситуація з безробіттям є набагато райдужнішою. Приміром, у Німеччині всього 1,1 % населення не є зайнятими, у Японії – 3,2%, у Швейцарії – 3,4 %, у Латвії – 5,9%, а от у США – 4,9%, у Канаді – 6,9%.

Отже, маємо на кого рівнятися…

Марія УЖАНСЬКА, газета “Наш Ужгород”

zakarpatpost.net

Comments are closed.