Осіння квіткова меланхолія велятинської майстрині

[Total: 0    Average: 0/5]

Улюблені березневі проліски  можуть бути поруч навіть у вересні, якщо їх «засклити».

Вони можуть стати оздобою персня, кулону, браслета, приколки або сережок. Так само і ромашки, орхідеї, незабудки, волошки, конвалії, цикорій, барвінок, фіалки, або лісові дзвіночки… Прикраси з підручних матеріалів зараз користуються неабиякою популярністю серед краян, хоча майстринь, які займаються хенд-мейдом не так уже й багато…

Коли надихає сама природа…

Оксана Дем’ян із Велятина за фахом економіст, однак займається майже ювелірною роботою – виготовляє прикраси із рослин. Її підручним матеріалом є те, що не може не зачаровувати, що завжди дарує хороший настрій і невільно викликає посмішку – квіти.

-Я, наче школярка, завжди збираю рослини. Правда, маю свій гербарій, у якому тисячі бутонів та пелюсток… Колекціоную мрії, а точніше –  усілякі квіти. Беру всі без винятку, адже некрасивих рослин не буває. Усе, що нам подарував Господь – прекрасне! – ділиться думками з zakarpatpost.net умілиця. – Загалом моїм найбільшим натхненником є  сама природа. Люблю  блукати лісом, узбережжями водойм, мандрувати. Звідусіль, звісно, повертаюся з букетом.

Зірвані рослини майстриня ніколи не викидає, а засушує, утім, з її слів, використати для роботи можна далеко не всі заготовки.

-Із 50 квітів придатними для подальшого використання всього кілька. Однак це не засмучує. Радію кожній рослинці, яку уявляю у фантастичному обрамленні. Так і народжуються ідеї, – усміхається пані Оксана. – Квіти, як правило, чекають свого «зоряного часу» у книгах. А далі – перетворюються на різноманітні вироби. Збирати ж підручні матеріали люблю вранці. Тоді особлива енергетика довкола. Ходити росою надзвичайно приємно. Тож заготовляю рослини аж до морозів. Узимку ж здебільшого працюю над тим, аби «вдихнути» у квіти друге життя.

Сонце в долоні

У доробку Оксани Дем’ян кілька сотень дивовижних прикрас ручної роботи, хоча займається вона хенд-мейдом зовсім недавно – всього рік.

-Коли народилася донечка, пішла у декретну відпустку. Вдома ж теж хотілося якогось розвитку, самореалізації. Тож почала читати в Інтернеті різну літературу, переглядати відео уроки і вирішила спробувати техніку роботи з епоксидною смолою. Це – коли квітку покривають кількома шарами спеціального розчину, кожен із яких повинен застигнути. Їх слід полірувати, аби рослина мала естетично привабливий вигляд. У спеціальній «оболонці» вона, ніби в краплі роси.

Найбільшим прихильником творчості велятинської рукодільниці є її рідні. Тож жінка радіє, що дорогі серцю люди поділяють не зовсім звичне захоплення.

-Перший виріб пробувала робити дуже обережно, не була впевненою, що все вийде як треба, але чоловік мене дуже підтримував і я повірила в себе. Згодом прикраси ставали все більш досконалими і довершеними. Звичайно, на їхнє виготовлення витрачаю багато часу, адже над виробом потрібно працювати від кількох днів до двох тижнів, залежно від складності. Та близькі, коли я поринаю у творчість, перебирають на себе мої домашні обов’язки, бавлять донечку, аби я могла  трудитися над «квітковим» хобі, – розповідає молода мама.

Фурнітуру для робіт пані Оксана замовляє через спеціальні сайти, купує тільки якісну, закордонну, часто використовує срібло.

-Я сама одягаю сережки, на якими «чаклую» довгими ночами, тож хочу почуватися у них комфортно, – запевняє умілиця. – Так само, коли речі дарую друзям, прагну, аби вони приносили їм задоволення. Між іншим, серед робіт маю і зовсім крихітні, величиною в кілька міліметрів, і великі, більше десяти сантиметрів. Це ж як цікаво, тримати сонце у долоні, вірніше, ромашку, покриту смолою, яка нагадує небесне світило у прозорій бульбашці.

У перспективі жінка мріє зробити для себе велетенський «епоксидний» соняшник, хоча розуміє, що для втілення в життя задуму потрібні і чималі кошти (адже підручні матеріали досить дорогі), і достатньо вільного часу.

-Багато хто сумує, коли зрізані квіти у вазі починають в’янути. Я ж намагаюся їх увічнити. Соняшник, який вважається національним символом України, одна з моїх улюблених рослин, тому хочеться, аби він був завжди поруч. Отже, прагну помістити його у своєрідний «м’ячик» і милуватися жовтими пелюстками навіть у січні, – наголошує майстриня.

До речі, серед її робіт  заслуговують на особливу увагу пір’їнки павича, які нагадують земну веселку, ніжні  тендітні бутони троянд, оздоблені сердечками та й цілі сюжетні композиції, схожі на міжгалактичні зоряні візерунки. Загалом у майстерні прикрас Оксани Дем’ян чимало неординарних ексклюзивних робіт і завжди пахне ароматами ефірних масел, а у декоративних скринях «ховаються» від стороннього ока справжні дива –  вишукані авторські вироби.

Марина АЛДОН

zakarpatpost.net

Comments are closed.