Ужгород урбаністичний. Лас-Вегас по-закарпатськи відміняється?

[Total: 0    Average: 0/5]

Естетична привабливість міста визначається багатьма чинниками. Перш за все, аби населений пункт  привабив відвідувачів із інших куточків України та із-за кордону, та й самим корінним жителям було в ньому затишно, довкола має бути чисто, дороги повинні радувати як водіїв, так і пішоходів. Але розмірковуючи про не уявний, а реальний стан речей у закарпатській столиці, чомусь на думку спадає американський Лас-Вегас. Утім не гральними закладами, а розвитком туристичної інфраструктури хотілося б, аби саме на нього був схожим Ужгород.

Атмосфера свята, чи нерайдужні будні

Наше місто, як і Лас-Вегас, не є столицею держави, але вигідно географічно розташоване. Тож мимоволі хочеться провести своєрідну паралель. У американському адміністративному центрі крім казино є багато такого, про що ми можемо тільки мріяти. Скажімо, багато компаній з світовим ім’ям вибирають його для проведення презентацій і рекламних кампаній. Справа в тому, що тут багато якісних готелів, які надають клієнтам низку послуг і забезпечують належний рівень обслуговування. На жаль, у нас готельний бізнес усе ще розвинений слабо, а закладів для тимчасового проживання туристів небагато, пише газета «Наш Ужгород».

Крім того, Лас-Вегас приваблює гостей чудовими спортивними аренами, де відбуваються розрекламовані поєдинки. У місті також часто проводяться різноманітні презентації, фінали конкурсів краси, церемонії вручення нагород кращим представникам мистецької сфери (більше п’яти десятків заходів на добу).

В Ужгороді ж проводиться не так уже й багато конкурсів та музичних поєдинків. Та то й зрозуміло, адже сфера культури фінансується на державному рівні недостатньо. Хоча сказати, що нічого у нашому краї не робиться теж не можна. Щодо спортивних змагань, то маючи в місті три стадіони, жоден із них не є нині в такому стані, аби приймати міжнародні матчі.

До речі, у Лас-Вегасі, щодня панує атмосфера свята, люди привітні і усміхнені. На жаль, у нас населення похмуре і невеселе, часто настільки поринає в думки, що навіть не помічає того, що відбувається довкола. У той же час звинувачувати ужгородців у заклопотаності було б несправедливо, адже у всіх нас свої турботи: про родину, пошуки заробітку, сплату комунальних платежів, ціни в супермаркетах та на ринках… які часто просто шокують.

«Місто гріха»

У Лас-Вегасі назва «місто гріха» стала майже офіційною. Для ужгородців же таке словосполучення звучить образливо, адже закарпатці – люди побожні. Утім… нерідко містяни кидають обгортки та чеки прямо посеред дороги, топчуть клумби, переходять вулиці у невстановлених місцях, водії паркуються часом хаотично… Проте ми вперто вважаємо себе святими… а критика переважно лунає в адресу влади. А найбільше ужгородців цікавить, куди витрачають керівники гроші з міської скарбнички.

Звісно, проблем різного роду у нас вистачає і хоч останнім часом мерія серйозно взялась за роботу: латає дороги, облаштовує фасади, встановлює сміттєві урни, освітлює мости та вулиці, роботи попереду ще некінчений край.

Ту ж систему освітлення давно пора модернізувати, а Ужгород зробити світлішим. У Лас-Вегасі, між іншим, усі комунікації проходять під землею і «зайві» дроти не заважають містянам. Ліхтарні ж стовпи ошатні і привабливі. Загалом, там усе світиться. У нас же опори давно потребують осучаснення.

Що ж стосується дорожнього покриття – то це взагалі окрема тема. У США ніде не можна побачити вибоїн, асфальт ідеально рівний. Наші ж водії нерідко проклинають дорожні служби.

Якщо ми хочемо, аби до нас приїжджали гості, маємо хоча б привести до нормального вигляду під’їзди до архітектурних пам’яток та історичних споруд, скажімо, до того ж замку. Не те що у Лас-Вегасі, але й навіть у окупованому Криму дорожні артерії, які ведуть до важливих об’єктів приведено до належного вигляду. Це ж стосується й тротуарів.

Чекають на оновлення і вулиці Капітуліна, Волошина та вся історична частина міста. І не лише дороги, але й фасади будівель. Потребує реставрації, зокрема, й Закарпатська обласна філармонія, і багато інших пам’яток культурної спадщини краю.

Наш Ужгород, як не прикро, але відстає не те, що від міста у штаті Невада, але й від сусідніх обласних центрів – Львова, Івано-Франківська, Чернівців…

Закарпатський «Боулдер сіті»

Як уже писала газета «Наш Ужгород», Проспект Свободи – наразі далеко не краща визитівка міста. Ті ж багатоповерхівки, приміром, не завадило б зробити більш яскравими, впорядкованими.

Також сумно згадувати про полощу Кирила і Мефодія, де біля останків універмагу «Україна» вирує життя… проте не зовсім у правовому руслі. Щодня тисячі людей стають невільними свідками торгівлі самогоном, сміттєвих кучугур, поспішаючи у справах однією з центральних артерій Ужгорода понищеною старою бруківкою, викладеною з надгробків ще за радянських часів.

Та повернемось до Америки. У Лас-Вегасі більше десятка аеропортів міжнародного сполучення. Усі вони здійснюють маршрути протягом 24 годин на добу. Слід зазначити, що Ужгородський аеропорт є єдиним у Закарпатті… і те, на жаль, європейським його назвати не можна, незважаючи на географічну близькість до країн ЄС. А вильоти з нього є дуже рідкісним явищем, особливо для корінних закарпатців.

Лас-Вегас дивує світ ще й різноманітною архітектурою, дивовижними фонтанами, серед яких – одним з кращих є танцюючий Bellagio. До речі, подібні дива є навіть в Україні, приміром у Вінниці. Ужгород же колись взагалі називали містом мертвих фонтанів. Зараз вони щоправда працюючі, але далеко не всі є ошатними. Скажімо, штучний водограй біля адмінкорпусу міської ради на площі Поштовій нагадує басейн. Зроблено його було, між іншим, не в минулому столітті, а у 2013 році. Самій же площі також не зашкодила б хоча б «косметична» модернізація.

Окремо хочеться згадати й про «кронування» дерев на Київській Набережній, у районі Перечинського автовокзалу та на інших вулицях. Ганебно закатовані зелені насадження досі не можуть оговтатись від слідів діяльності комунальників. І хто що б не казав, так знущатися над природою аморально. Крім того, екологічний клімат у місті не є настільки бездоганним, аби містяни могли обійтися без зелених зон. Та й русло Ужа не завадило б хоч би періодично прочищати.

Цікаво, що міст Хувер Дам Байпасс (Hoover Dam Bypass) у Лас-Вегасі входить до десятки найкращих у світі. Цікаво, до якого ТОПу міг би потрапити ужгородський транспортний міст біля стадіону «Спартак», який знаходиться у плачевному стані… У ямах та вибоїнах при цьому не тільки проїжджа частина, але й тротуари.

До слова, не можна не згадати про ще один «міст» – між вулицями Гагаріна та Анкудінова. Під залізничним переїздом щодня проїжджають тисячі автівок, рух транспорту там надзвичайно інтенсивний. Утім із року в рік у період дощів ця «Маріанська впадина» перетворюється на озеро, а автовласники уявляють себе капітанами Ноєвих ковчегів, а не водіями «залізних коней». І це триває десятиліттями…

Прикро, але маємо те, що маємо. Хоча, хотілося б кращого. Тим більше, що аби туристи до нас приїхали, ми повинні придумати для них щось унікальне, таке, чого немає ніде у світі, або хоча б, у першу чергу, привести до ладу те, що вже входить до інфраструктури міста, але потребує осучаснення. Адже від цього залежить і поповнення місцевого бюджету, і добробут багатьох із нас та й процвітання Ужгорода в цілому.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Loading...

Comments are closed.