Микола Томенко про Закарпаття і не тільки

[Total: 0    Average: 0/5]

Любити і шанувати можна лише те, що поважаєш і чим гордишся.

Нещодавно в нашому краї побував ініціатор та організатор акцій загальнонаціонального проекту «7 чудес України», відомий громадський та політичний діяч Микола Томенко.

-Пане Миколо, як Вам Закарпаття?

-У Закарпатті я не вперше. Більше того, у доробку маю кілька програм про вашу область. Край надзвичайно цікавий, дуже відрізняється від інших регіонів України. Тут інша колористика, багата історія, нашарування різних культур. Це зрозуміло, бо у різні часи територія опинялася під владою різних держав. Тож навіть мова тут інакша.

-Ви сказали про фільми. Про що саме вони?

-Передусім про Синевир. До речі, ця передача є однією з кращих. Зйомки проходили високо в горах, ми знімали з унікальних місцин. До речі, приваблює на Міжгірщині не лише саме озеро. Там загалом прекрасна природа. Крім того, багато туристів приїжджають до вас саме із-за реабілітаційного центру бурих ведмедів. Людям хочеться побачити їх.

-Ну, в Закарпатті є багато справді дивних місць. Скажімо, Говерла…

-Так. І про неї також ми зняли фільм. Підйом показано із закарпатського боку, а спуск – із франківського.

-Ви є керівником проекту «Сім чудес України», фіналістом якого є Хуст. Чому саме він потрапив до фіналу?

-Ми діяли так. Від кожної області відбирали по одному населеному пункту, аби не обділити увагою жодну область. Хуст має дійсно непересічну історію, адже він був столицею Карпатської України. Там проходили бої за волю, там у 1939 році зібралася українська еліта, було багато столичних письменників, науковців, діячів мистецької сфери. Хуст не може не зацікавити туристів.

-А що вас найбільше вразило в Хусті?

-Головною перлиною, безсумнівно, є замок, який знаходиться на мальовничій горі. Більшість істориків зв’язують будівництво Хустської фортеці з королем Ласло І (1077—1095) — Ладиславом Святим, а саме з тим часами, коли він почав просувати межі Мадярської держави на північний схід – у Карпатські гори, і Хустський замок був побудований саме для позначення межі тгочасної Угорщини та її захисту, а також для приборкання переможених русичів. Перші згадки про початок будівництва замку належать до 1090 року, а закінчення будівницва позначають 1191 роком, оскільки серед руїн знайдено камінь саме з таким написом. Ще одрим скарбом є Єлизаветинський костел ХІІІ століття, зроблений  у готичному стилі. Він милує око до сьогодні. Храм, між іншим, побудовано з каменю і він виконував оборонну функцію. Вразив і костел святої Анни, побудований саме з матеріалів, взятих із замкових мурів, синанагога, Чеський квартал, місцевий краєзнавчий музей та багато іншого.

-Чи є в Хуста шанс перемогти?

-Шанс є у кожного міста. Ми працюємо над акцією «Сім чудес України» вже десять років. Свого часу обирали кращі палаци, фортеці, природні дива тощо.  Наразі, оскільки презентувати свої міста всі учасники проекту не встигли до 27 вересня, ми вирішили продовжити голосування до 7 листопада, а 9 оголосимо імена переможців. Підсумки підбиватимуться наполовину – за результатами волевиявлення краян і на половину – згідно з висновками експертної ради.

-Хустяни скаржаться, що їхні голоси блокують. Що можете сказати з цього приводу?

-Я залучив до співпраці міжнародну комп’ютерну компанію і такі речі на загальну динаміку волевиявлення не впливають.

-А чи якісь інші визначні місця потрапляли до вашого рейтингу?

-Так. У рейтингу Закарпаття непогано представлено. Скажімо, у 2008 році, відбувся другий етап акції – «7 природних чудес України», одним із переможців якого було визнано озеро Синевир. Крім того, під час ІІІ етапу “7 чудес України: замки, фортеці, палаци” у 2010 р. до ТОП-21 потрапили Ужгородський замок та Мукачівський «Паланок». Відзначили ми і Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці, Михайлівську православну церкву, Невицький замок.

-Ви  сказали про передачі… Що це за проекти?

-Ми відзняли більше  40 фільмів про найкрасивіші, найважливіші та найцікавіші куточки нашої країни, пізнавальні телепрограми про фіналістів, які транслювалися провідними українськими телеканаламии. Диски з цими передачами було безкоштовно передано до освітньо-культурних закладів України. Навіть зараз я дарую їх практично у всіх містах, де буваю. Крім того, презентую книги з відомостями про найвидатніші місцини країни.

-Ви неабияк пропагуєте все українське. Вважаєте себе патріотом?

-Зауважку, що патріотизм – це не лише вміння говорити українською мовою чи повага до української держави, точніше, до інститутів держави. Як на мене, патріотизм – це стан радше емоційний, аніж раціональний. Я про це вже багато разів і писав, і говорив. Для мене любити Україну – означає любити свою малу батьківщину серцем, а свою країну (державу) – розумом. Не можна розпорядженнями влади змусити громадян любити Україну, її історію та культуру. Любити і шанувати можна лише те, що поважаєш і чим гордишся.

-Ви багато робите у рамках загальнонаціонального проекту, про вас говорять як про політика і громадського діяча… А якісь особисті мрії маєте?

-Так. Мрію скласти щоденник… спеціальний. До слова, фонд «Рідна країна» вже видав «Діловий щоденник українця», де розміщено інформацію як про досі незнаних, так і про відомих постатей, які народилися в Україні, присвятили своє життя Україні, були виховані Україною, а також всіляко підтримували та пропагували свою Батьківщину за кордоном. Але мрію про ще один… інакший.

-Але ж це так само робота…

-А робота і є основною частиною нашого свідомого життя.

-Тоді успіхів вам у всіх починаннях і спасибі за розмову.

Розмовляла Марія УЖАНСЬКА, zakarpatpost.net

Коментування вимкнено