Сувеніри із запахом кави. Хустська умілиця «вирощує» дизайнерські дерева

[Total: 0    Average: 0/5]

Сьогодні хенд-мейд користується шаленою популярністю. Приємно дарувати рідним рукотворні дива, аналогів яким ніде немає. Авторські роботи Еріки Ерфан-Ракушинець – це справджі кавові шедеври…

Рукодільниця від п’яти років

За професією пані Еріка – дипломований музикант. Впродовж багатьох років учила хустську юнь грати на скрипці. Проте рукоділля є одним з улюблених занять майстрині, можливістю творчо самовиразитись, показати світові свої думки та мрії через витвори.

Зустрічаємось із умілицею у одній з кав’ярень міста над Тисою, безумовно, за чашкою гарячого ароматного напою.

-Каву я люблю не тільки як напій, але й як матеріал для фантазій, – усміхається жінка. – Хоча композиції виготовляю не тільки з кавових зерен. Моїми «помічниками» в роботі є й інші підручні матеріали, скажімо, штучні квіти, сухоцвіт, засушені фрукти, різні спеції, шишки, гілки дерев та багато інших компонентів природи.

Загалом рукоділлям пані Еріка займається давно, своїм першим вчителем вважає маму.

-Якось ми сиділи у Мукачеві на пероні, а поїзд затримувався. Мама, щоб розважити мене,  виламала дві гілочки якогось дерева, купила клубок ниток і ми почали разом в’язати шарфик. Тоді мені було всього п’ять років, – ділиться згадками умілиця. – Я й зараз умію добре в’язати як спицями, так і крючком, вишивати, шити. Але найбільше мені подобається робити подарунки. Саме тому й займаюсь хенд-мейдом.

Топіарій – сувенір на щастя

Серед сотень рукотворних див хустської майстрині найбільше саме топіаріїв. Ці елегантні кавові рослини у майстрині набувають найрізноманітніших форм та розмірів, нагадують, то химерні декоративні композиції, то гілки з кульками, то звичайнісінькі дерева.

-Друзі інколи просять зробити їм щось таке,  щоб було і амулетом, і мало ошатний вигляд. Найчастіше замовляють «дерева щастя», або «грошові дерева», – каже Еріка Ерфан-Ракушинець. – Час від часу виготовляю також усілякі скриньки, коробочки, вазочки та інші інтер’єрні композиції. Якось нещодавно знайомий попросив зробити подарунок для фармацевта. Одразу зовсім ніяких ідей у голові не було. Але згодом майнула думка причепурити топіарій медикаментами. У результаті вийшов цікавий сувенір, який дуже сподобався імениннику.

На композицію умілиця витрачає в середньому 1,5-2 години, проте над деякими роботами, зі слів пані Еріки, доводиться працювати тижнями.

-Не завжди в місті можна знайти всі потрібні елементи для виробу, тож часто замовляю через Інтернет. Крім того, є такі композиції, які вимагають тонких ювелірних рухів, багатошарового оздоблення, – зауважує хустянка.

«У країні чудес»

Своїми найвідданішими прихильниками закарпатська любителька хенд-мейду вважає власних синів, сестру, родину та подруг. Адже під час творчого процесу вони всі допомагають їй виготовляти «запчастинки»  до композицій, шукають підручні матеріали, або збирати їх у лісі, на полі, на березі річки…

-Улюблених виробів у мене немає, є хіба що такі, що запам’яталися найбільше, – скромно ділиться думками жінка. – Наприклад, одну син назвав «Аліса у країні чудес». Нині вона знаходиться в одному з кафе Хуста. Або ж зроблений під замовлення для друзів-молодят «Весільний вальс ромашок», чи композиція «Екзот», яку  я подарувала племінниці… Загалом першу роботу в такому стилі я зробила три роки тому саме для племінниці.

Найбільше закарпатська майстриня полюбляє дарувати власні вироби, тож незважаючи на те, що її  композиції є у приватних колекціях Іспанії, Ізраїлю, Росії, Чехії та Угорщини, Польщі вдома у неї завжди не більше 2-3 дизайнерських шедеврів.

Рецепт успіху ексклюзивної майстрині – це талант помножений на працю.  А ще, неодмінно, бажання, вдосконалювати себе та світ навколо. Приступаючи до виготовлення нового виробу, умілиця завжди запасається не тільки потрібними матеріалами, але й хорошим настроєм і часом.

 -Аби краще працювалося включаю собі музику, чи якийсь фільм. Класичні мелодії найбільше надихають, дають своєрідний стимул для творчості, – зізнається пані Еріка. – Як кажуть, немає меж для вдосконалення, тому сподіваюся, що й надалі вдосконалюватиму техніку і, відповідно, збагачуватиму власний досвід.

У майбутньому хустянка й надалі планує отримувати задоволення від свого захоплення, ділитися з ближніми вишуканими сувенірами, прикрашеними компонентами природи, зігрітими теплом  долонь та гарячого серця.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Comments are closed.