Сувеніри із запахом кави. Хустська умілиця «вирощує» дизайнерські дерева

[Total: 0    Average: 0/5]

Сьогодні хенд-мейд користується шаленою популярністю. Приємно дарувати рідним рукотворні дива, аналогів яким ніде немає. Авторські роботи Еріки Ерфан-Ракушинець – це справджі кавові шедеври…

Рукодільниця від п’яти років

За професією пані Еріка – дипломований музикант. Впродовж багатьох років учила хустську юнь грати на скрипці. Проте рукоділля є одним з улюблених занять майстрині, можливістю творчо самовиразитись, показати світові свої думки та мрії через витвори.

Зустрічаємось із умілицею у одній з кав’ярень міста над Тисою, безумовно, за чашкою гарячого ароматного напою.

-Каву я люблю не тільки як напій, але й як матеріал для фантазій, – усміхається жінка. – Хоча композиції виготовляю не тільки з кавових зерен. Моїми «помічниками» в роботі є й інші підручні матеріали, скажімо, штучні квіти, сухоцвіт, засушені фрукти, різні спеції, шишки, гілки дерев та багато інших компонентів природи.

kava1

Загалом рукоділлям пані Еріка займається давно, своїм першим вчителем вважає маму.

-Якось ми сиділи у Мукачеві на пероні, а поїзд затримувався. Мама, щоб розважити мене,  виламала дві гілочки якогось дерева, купила клубок ниток і ми почали разом в’язати шарфик. Тоді мені було всього п’ять років, – ділиться згадками умілиця. – Я й зараз умію добре в’язати як спицями, так і крючком, вишивати, шити. Але найбільше мені подобається робити подарунки. Саме тому й займаюсь хенд-мейдом.

Топіарій – сувенір на щастя

Серед сотень рукотворних див хустської майстрині найбільше саме топіаріїв. Ці елегантні кавові рослини у майстрині набувають найрізноманітніших форм та розмірів, нагадують, то химерні декоративні композиції, то гілки з кульками, то звичайнісінькі дерева.

-Друзі інколи просять зробити їм щось таке,  щоб було і амулетом, і мало ошатний вигляд. Найчастіше замовляють «дерева щастя», або «грошові дерева», – каже Еріка Ерфан-Ракушинець. – Час від часу виготовляю також усілякі скриньки, коробочки, вазочки та інші інтер’єрні композиції. Якось нещодавно знайомий попросив зробити подарунок для фармацевта. Одразу зовсім ніяких ідей у голові не було. Але згодом майнула думка причепурити топіарій медикаментами. У результаті вийшов цікавий сувенір, який дуже сподобався імениннику.

kava2

На композицію умілиця витрачає в середньому 1,5-2 години, проте над деякими роботами, зі слів пані Еріки, доводиться працювати тижнями.

-Не завжди в місті можна знайти всі потрібні елементи для виробу, тож часто замовляю через Інтернет. Крім того, є такі композиції, які вимагають тонких ювелірних рухів, багатошарового оздоблення, – зауважує хустянка.

«У країні чудес»

Своїми найвідданішими прихильниками закарпатська любителька хенд-мейду вважає власних синів, сестру, родину та подруг. Адже під час творчого процесу вони всі допомагають їй виготовляти «запчастинки»  до композицій, шукають підручні матеріали, або збирати їх у лісі, на полі, на березі річки…

-Улюблених виробів у мене немає, є хіба що такі, що запам’яталися найбільше, – скромно ділиться думками жінка. – Наприклад, одну син назвав «Аліса у країні чудес». Нині вона знаходиться в одному з кафе Хуста. Або ж зроблений під замовлення для друзів-молодят «Весільний вальс ромашок», чи композиція «Екзот», яку  я подарувала племінниці… Загалом першу роботу в такому стилі я зробила три роки тому саме для племінниці.

Найбільше закарпатська майстриня полюбляє дарувати власні вироби, тож незважаючи на те, що її  композиції є у приватних колекціях Іспанії, Ізраїлю, Росії, Чехії та Угорщини, Польщі вдома у неї завжди не більше 2-3 дизайнерських шедеврів.

Рецепт успіху ексклюзивної майстрині – це талант помножений на працю.  А ще, неодмінно, бажання, вдосконалювати себе та світ навколо. Приступаючи до виготовлення нового виробу, умілиця завжди запасається не тільки потрібними матеріалами, але й хорошим настроєм і часом.

 -Аби краще працювалося включаю собі музику, чи якийсь фільм. Класичні мелодії найбільше надихають, дають своєрідний стимул для творчості, – зізнається пані Еріка. – Як кажуть, немає меж для вдосконалення, тому сподіваюся, що й надалі вдосконалюватиму техніку і, відповідно, збагачуватиму власний досвід.

У майбутньому хустянка й надалі планує отримувати задоволення від свого захоплення, ділитися з ближніми вишуканими сувенірами, прикрашеними компонентами природи, зігрітими теплом  долонь та гарячого серця.

Марина АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Loading...

Comments are closed.