Іршава – місто сонячного годинника, найбільшого в Україні герба та працьовитих людей
Сьогодні побував zakarpatpost.net у закарпатському містечку Іршаві.
Маленький затишний райцентр здивував приємною атмосферою. У місті є цікава табличка з датою заснування населеного пункту. На металевому вказівнику з гербом Іршави вигравірувано дату: «1341». Саме тоді з’явилася перша письмова згадка про поселення, яке у тогочасних документах для зручності називалося Максемгаза (Makszemhaza — тобто дім Максима). А хто такий Максим більшість іршавчан добре знають.
-Він був сином волоського князя Татомира, першим володарем цих земель, – каже місцева мешканка пані Ірина. – Його нащадки у 1460 році отримали грамоту на право володіння територією від угорського короля Матяша. Тож згодом його рід почав називатися Ілошваями, а містечко отримало назву Іршава.
Перше, що впадає в очі при під’їзді до Іршави – це дорога… справжня, закарпатська… з нерівностями, ямами та вибоїнами. Але це – не з вини іршавчан… вони, звісно, люди надзвичайно працьовиті, була б можливість і гроші – її б полатали.
А про невтомних працівників із Іршавського району в усій Україні навіть ходять легенди. Це вони, саме вони забезпечують область… і навіть інші регіони держави навесні розсадою. Це вони з ранку до ночі трудяться у теплицях, вирощуючи капусту, огірки, помідори, картоплю, квасолю, редиску, буряк, моркву і багато іншої городини… Це вони на ринках реалізовують продукцію, вирощену власними руками. Справді, закарпатська земля багата на трударів! Але при цьому, що залишається загадкою, чомусь у Іршаві однин з найгірших показників із працевлаштування в Україні… невже такі роботящі люди є дійсно безробітними?
Між іншим, іршавчани – народ надзвичайно привітний і люб’язний, охоче розповідають про своє місто.
-Останнім часом населений пункт почав відроджуватися. Скажімо, на вулиці Набережній зараз саме триває облаштування внутрішьоквартального проїзду. Підрядна організація монтує ливневу каналізацію та дренажні труби. Крім того, вимощуються бруківкою дороги уздовж багатоквартирних житлових будинків. Загалом у місті зараз доведено до ошатного вигляду центральну частину, наразі асфальтують дорогу до цвинтаря, робиться останнім часом дуже багато… і це, безумовно, радує, – запевняє іршавчанин Юрій Попович.
Але повернемось до гербу. Його, до речі, встановили зовсім недавно – у перших числах жовтня, з нагоди дня міста.
Що цікаво, вночі він світиться і є найбільшим подібним знаком в Україні. Його висота – більше трьох метрів. Виготовили знак місцеві ковалі Олександр Кормош та Павло Брич. Геральдичний щит має символічне значення, його розділено на чотири частини,на яких зображено рибу, дерева, корону та руку з шаблею. Це – складові історії Іршави. Частково за основу герба автори взяли стару печатку, відому ще з середини ХІХ століття.
Розквартировано герб у сквері біля «фонтану єднання». До речі, сам фонтан також заслуговує на увагу, оскільки є неабиякою оздобою містечка.
Уже навіть сам заїзд у Іршаву навіває якусь романтику. Між осіннім різнобарв’ям яскравою плямою виділяється річка Іршавка, яка протікає через місто… а також – старовинний міст, який вважається одним з кращих у області і є архітектурною пам’яткою. Зведено його було ще в у 1923-1924 роках на місці колишнього дерев’яного.
Також Іршава має хороше транспортне сполучення завдяки дорогам, що ведуть на Хуст та на Сваляву (йдеться не про якість асфальтового покриття, а про єднання з іншими районами). У самому ж 675-річному містечку шляхи досить непогані. Ще приємно вразив скверик на центральній площі. Він хоч і невеликий, але гарний, акуратний, чистий. Привертають увагу і ковані естетично привабливі урни для сміття, зовсім не такі, як в інших містах Закарпаття. А ще – дивовижно виглядає клумба з тризубом і прапором України, зроблена у вигляді альпійської гірки на місці кільця для колового руху автомобілів.
До речі, державну символіку іршавчани дійсно люблять. Навіть найвищу гору в районі – полонину Кук тут увінчали кованим тризубом, аби вона таким чином «перегукувалася» з Говерлою, яку причепурює аналогічний металевий герб.
У місті також є багато гарних будинків, на вулицях ростуть сакури (протягом чотирьох років у місті було висаджено більше 500 японських вишень) і є ще одна родзинка – великий сонячний годинник у формі земної кулі. Його було встановлено у 2012 році і цікавий він передусім тим, що на ньому викарбовано імена відомих постатей, якими гордяться іршавчани.
Що неприємно вразило, так це – будівлі радянського типу…. У першу чергу – будинок культури, який давно потребує модернізації та осучаснення, адже духовність і культура в місті починаються саме з нього. Крім того, сам адмінкорпус міської ради явно застарілий. А останній поверх, очевидно, взагалі пустує, принаймні про це свідчать закладені щитами старі вікна… Також не надто приємне враження справив непрацюючий фонтан перед торговим центром. Якби його хтось впорядкував, він також міг би стати окрасою Іршави.
На жаль, у туристичному плані Іршавщина не має власного яскравого бренду, гості сюди приїжджають не надто часто… Хоча в той же час місцин, які можуть залишити в туристів незабутні згадки, тут достатньо.
А загалом мала батьківщина Кротона Фірцака та Боржавської вузьколійки – край мальовничий, багатий на архітектурні пам’ятки, церкви та на талановитих людей.
