Кладовище на Капушанській, як міст між минулим і сучасним Ужгородом
Старе, доволі занедбане, частково покинуте, але живе… Так, саме живе, бо за ним доглядають. Мова йде про кладовище на Капушанській в Ужгороді. Могили, хрести, вінки… і церква.
Власне настоятель храму Благовіщення Святої Богородиці Михайло Баник і взявся впорядковувати цвинтар. Ще з лютого 2013 року він разом із семінаристами прибирає у місті мертвих.
Дерев’яна церква є ніби оберегом місця спокою. Зі слів настоятеля, у кладовище він вклав і чимало сил, і немало коштів. Працювали тут не тільки майбутні духівники, але навіть владика Мілан Шашік та працівники комунальних служб (щоправда, за відповідну плату), зокрема, вивозили сміття, ремонтували таблички на могилах. Акції з облагородження території тут стали вже звичними.
Доповнюють кладовищний «інтер’єр» столітні каштани, ялинки та липи. Окремі ж хрести тут настільки старі, що стоять похиленими, а деякі прогнили. Є між ними і з ХІХ століття, і більш сучасні. Цвинтар, що бере початок ще з ХVІІ століття і на якому ховали переважно бідних, свого часу був притулком для безхатченків та наркоманів. Між іншим, саме тут покояться рештки Андрія Бровдія та встановлено пам’ятний хрест січовим стрільцям.
