Денис Ман: «Ми всі повинні об’єднатися довкола туризму і працювати спільно. Тільки тоді матимемо успіх і процвітання»

Після анексії Криму усі надії на процвітання туризму покладалися на Закарпаття.

Однак дива не трапилось… принаймні одразу. І тільки протягом останнього часу до нашого краю почали все частіше навідуватися мешканці інших регіонів. Рекреаційна галузь нарешті, як Фенікс, почала відроджуватися з попелу.

І велика заслуга в цьому начальника управління туризму і курортів Закарпатської ОДА Дениса Мана. Сьогодні розмовою з ним ми започатковуємо нову рубрику «Недільні бесіди», де у теплій, дружній невимушеній атмосфері наші гості ділитимуться з читачами думками про роботу, про наболіле та про особисте…

– Пане Денисе, нещодавно закінчилася акція «Сім чудес України». Відрадно, що за кілька років у ній є п’ять переможців із Закарпаття. Це: Ужгород, Мукачево, Хуст, Міжгірський та Рахівський райони. Тобто, географія нашої області на тлі України представлена непогано. Як гадаєте, кого ще є сенс представляти в наступні роки? І, на вашу думку, чому наразі Хуст переміг?

– Напевно, почну з перемоги Хуста. Там є дуже багато патріотів, які дуже люблять своє місто. Вони й виявили надзвичайно велику активність при голосуванні. Звісно, це позитивно. Що ж стосується розширення об’єктів, то в нас кожен без винятку район має якусь свою родзинку, яку можна показати всій країні і представити в даному переліку. Ми готуємося з наступного року до тисячі туристичних місць Закарпаття, аби ще більше показати те, що маємо.

– А чи є в нас незаслужено забуті місцини, які можна б розрекламувати і привабити до них гостей із інших регіонів? Може, Невицький замок?

– У нас є 12 замків, які по- різному на сьогодні збереглися, які мають свою історію, свою культуру і навіть свої легенди. Кожен із них має бути представлений на «Сім чудес України». У тому числі й Невицький замок, який є наразі однією із найкрасивіших, але разом з тим однією із найбільш проблемних архітектурних пам’яток, що потребує збереження. Щодо інших об’єктів, то забутих немає, є просто менш розкручені. Це залежить від роботи, яку постійно повинні проводити як представники влади, так і бізнесу та громадських організацій, які працюють у сфері туризму.

– А який район у нашій області має найбільш брендовий туристичний потенціал? Де ж можливості використовуються не на повну потужність?

– Ми маємо яскравий приклад озера Синевир, до якого у 2016 році нарешті відремонтували дорогу. Кількість туристів там зросла у десятки разів. Зараз він є одним із найбільш цікавих об’єктів для наших гостей. Якщо брати за об’єктивними оцінками туристичного збору, то найкращим за цим показником є Свалявський район. Із міст – це, безперечно, Ужгород, хоча тут теж є ще над чим працювати й не повністю всі потужності на сьогодні задіяні. Крім того, досить активним є Берегівський район: і за рахунок природного потенціалу (там велика кількість термальних джерел), і завдяки тому, що досить активно працює сільський туризм. Цікавим є й Рахівський район. Там проводяться колоритні фестивалі, у тому числі «Гуцульська бринзя», яка збирає у вересні величезну кількість туристів. Тобто, наразі кожен куточок нашого краю має надзвичайно великий потенціал. Просто хтось його реалізує краще, має більш дієву програму, а хтось – слабше, через те, що програма промоції вимагає активізації з боку абсолютно всіх учасників ринку та консолідації сил. Ми всі повинні об’єднатися довкола туризму і працювати спільно. Тільки тоді матимемо успіх і процвітання, а також зможемо показати не просто цифри, не просто статистику, а реально великі прибутки та відрахування до бюджетів.

– Ви згадали про сільський зелений туризм. Як він на даному етапі розвивається? Які має перспективи, адже він є непоганою альтернативою для місцевого населення, яке не має роботи…

– Відповідно до державної політики у сфері туризму сільський туризм є видом діяльності, який звільнений від оподаткування. Тобто, можна мати садибу, приймати в себе вдома гостей і надавати дві основні послуги – розміщення й харчування та не реєструватися ні як фізична, ні як юридична особа. Наразі якихось вимог до зеленого туризму і критеріїв, які обмежують цей вид діяльності, немає. Це – дійсно для Закарпатської області той вид заняття, який повинен прогресувати, бо ж дозволяє створити для себе і робоче місце, і отримувати дохід, і залишатися вдома, не виїжджати кудись працювати за кордон. Чи є у нього майбутнє? Гадаю, що так. Ця тенденція збережеться і надалі, поки ніхто не говорить про необхідність оподаткування. До того ж, в нас є хороший позитивний момент у зміні законодавства щодо розвитку виноробної галузі. Сподіваємося, що це для сільського туризму теж хороша супутня галузь. Вірю, що він теж стане одним з найбільш популярних у системі внутрішнього туризму, буде однією з так званих фішок Закарпаття, якою ми зможемо пишатися.

– У межах області на сьогодні популярно проводити виїзні шлюбні церемонії. Чи розвивається в нас весільний туризм? Чи приходять до нас укладати шлюби мешканці інших регіонів держави та країн?

– Це питання, напевно, до деяких туристичних закладів, які дуже часто у своїй маркетинговій рекламній стратегії показують, що пари, які приїхали відпочити на територію Закарпаття неодруженими, після туру вирішили поєднати долі, тож повертаються сюди, аби власне укласти шлюб. Це такий інструмент, який деякі підприємці, у тому числі й наші місцеві використовують. Дійсно в нас влітку спостерігається активний бум весіль, які проводяться саме в нашій області. Це також той туристичний потенціал, який Закарпаття повинне використовувати і популяризувати.

– А чи діє якась державна підтримка туристичної сфери?

– В Україні на сьогодні туризм визнаний не культурою, не спортом, не молодіжним напрямком, а саме економікою. Власне Міністерство економічного розвитку і торгівлі має в департаменті підрозділ, який називається департаментом туризму і курортів і в межах компетенції здійснює свою діяльність. Після парламентських слухань наразі вперше за 15 років розробляється державна стратегія (колись була програма підтримки). Але поки що в 2016 році з державного бюджету не було виділено жодної копійки на те, аби якимось чином підтримувати туристичну галузь. А те, що маємо, це переважно ініціатива областей і місцевих бюджетів, які виділяють на свої районні й міські програми підтримки необхідні кошти і проводять систематично якісь заходи. Тобто, це економіка окремо взятого регіону, як пріоритет у обласній політиці. І те, що стосується перспектив на 2017 рік, то в держказні Міністерство економічного розвитку заклало пропозиції із фінансування галузі, а також розробляється стратегія з просування позитивного іміджу України за кордоном. Ми про це завжди говорили, тож нарешті враховано побажання і туристичні промоції нашої держави, які напрацьовувалися фахівцями протягом останніх років.

– Переходимо до більш особистих питань. Ким саме Ви мріяли стати в дитинстві? Чи уявляли себе в теперішній професії?

– Дитинство – це для мене такий період, коли я себе завжди в чомусь шукав. Цьому сприяло і активне навчання, і вчителі, які намагалися прищепити любов до тієї чи іншої галузі, до якоїсь науки. Я був постійним учасником олімпіад, часто брав участь у екологічних експедиціях. Тож у певні проміжки часу за період свого навчання дуже багато роботи було спрямовано на те, аби в кінцевому результаті сформувалася економічна складова моїх очікувань від майбутньої професії, у тому числі і в сфері туризму. Із восьмого класу найбільш яскраві приклади навчальних поїздок і роботи були пов’язані саме зі сферою географії та туризму. Тому, як на мене, в моєму житті все склалося так, як і планувалося. Тож на сьогодні я працюю у тій галузі, у якій себе бачив зі старших класів, коли вирішував, яке рішення прийняти щодо своєї подальшої долі.

– Ви очолюєте таку галузь мандрівну. А самі де любите відпочивати?

– Я прихильник того, аби відпочивати в Україні і переконаний, що ми повинні підтримувати свою галузь. Тому своїх колег і обласних депутатів завжди закликаю проводити відпустки у межах своєї держави. З родиною у цьому році ми обрали поїздку на Азовське море, а Закарпаттям взагалі я подорожую дуже часто.

– Чим займаєтеся у вільний від роботи час? Маєте якісь хобі?

– Напевно, сфера економіки і туризму настільки широка і глибока, що вільного часу не вистачає. Дуже часто у мене робочі і суботи, і неділі, і вечори. Але, безперечно, в моєму житті родина є на першому місці і я намагаюся якомога більше часу приділити близьким людям – синові і дружині.

– А чи багато читаєте? Маєте улюблену книжку?

– Я читаю завжди і постійно. На мобільному телефоні наразі читаю книжку, яка присвячена подіям сучасності, подіям Майдану. Називається вона «Аеропорт», написана кіборгами. Вважаю, що книги на мене досить добре вплинули, зокрема, у процесі формування моєї особистості. Звісно, на жаль, зараз, аби займатися читанням художніх творів часу катастрофічно бракує. Більше доводиться читати закони, постанови, розпорядження.

– Що Ви вважаєте щастям?

– У мене є один дуже хороший товариш, голова Іршавської районної адміністрації Олександр Горін, який недавно буквально одним реченням висловив те, що я зараз вважаю щастям. Він сказав, що щастям є те, коли ти з радістю повертаєшся з роботи додому, бо вдома тебе чекає родина і з радістю виходиш на роботу, тому що тобі подобається те, чим займешся. Напевно, ці два критерії настільки взаємопов’язані, що гармонія і щастя без них неможливі. Адже й там, і там людина повинна відчувати комфорт.

– У Вас така робота, що постійно треба приймати рішення. А яке саме рішення далося найважче в житті?

– Гадаю, вибір професії. Це рішення батьки мені дозволили прийняти самому. Ніхто не заважав, не тиснув. Тож вже коли настав час подавати документи в університет, я мав зробити непростий і виважений самостійний крок. Це був останній рік, коли не було зовнішнього незалежного оцінювання, коли були три вступні іспити, до яких треба було готуватися, коли факультети були обмежені за кількістю абітурієнтів. Але тішуся з того, що обрав правильну професію, яка мені дуже подобається.

– До Вас туристичній галузі приділялося не так багато уваги. Ви дали їй друге дихання,навіть можна сказати, що підняли з колін. У чому секрет Вашого успіху?

– Піднімали з колін галузь ті, хто в ній безпосередньо працює. Це – туристичний бізнес, наші екскурсоводи, а задача влади – завжди в цьому процесі допомагати, підтримувати і сприяти. А формула успіху – передусім любити роботу і виконувати її добре.

– Що Вас надихає на сміливі кроки?

– Велике бажання змінити ту державу, в якій ми живемо, в якій хотілося б, щоб жили наші діти.

– А чи маєте такі секрети, з якими Ви могли б поділитися з нашими читачами?

– Особливих таємниць у мене немає. Та й я досить публічна особа, тож вважаю, що те, що найбільш секретне, треба обговорювати лише з найближчими людьми, у колі родини. Але повторюся, що чогось такого, що було б цікаво дізнатися іншим, не маю.

– А чи важко завоювати Вашу довіру?

– Якщо по роботі, то вважаю, що кожна людина повинна бути професіоналом, відповідати за свої слова і вчинки. Тож у службовій сфері – ні, якщо бачу, що зі мною поруч людина відповідальна, то часто навіть робоче знайомство переростає у дружбу. Що ж стосується друзів, то вони, гадаю, це та категорія, яка формується протягом всього життя. У нас є знайомі, є просто гості… а друзі ж залишаються поруч на довгий період. Вони перевіряються і часом, і різними подіями та ситуаціями. Тому, переконаний, це мають бути люди, які зі мною спільно через щось пройшли і в яких я впевнений на всі сто.

– І на завершення… скажіть, будь ласка, що б хотілося найближчим часом змінити у сфері туризму? Що б Ви побажали тим, хто бажає зайнятись розвитком рекреації у нашому краї?

– Мені хочеться, аби і українці і власне закарпатці більше подорожували, щоб пізнавали свою державу та свою область. Ми живемо в чудовому краї, де все, що нас оточує – дає сама природа, але, як не прикро, часто цього не бачимо. Пригадується одна цікава фраза, якою поділилася колега з Бердянська: «Люблю твої гори, як ти моє море». Ця теза повинна б стати соціальною рекламою, стимулювати людей, які живуть біля моря більше цінувати те, чого вони не бачать та не можуть відчувати. Так само це стосується тих, хто мешкає в Карпатах, тобто нас із вами. Коли наші краяни матимуть можливість подорожувати до моря не за кордон, а в Україні, це буде чудово, бо коли людина багато мандрує, вона багато чого дізнається, багато що сприймає зовсім не так і взагалі до життя ставиться інакше. А от у галузі туризму хотілося б змінити чимало всього. Насправді у нас багато проблем. Ми – прикордонна область, яка відчуває тиск із боку якісніших послуг у Європі. Ми – перші в Україні, напевно, будемо переходити на трішки інший рівень у роботі. Це мають розуміти усі наші туристичні суб’єкти і включатися у процес переходу на нову якість. 2017 рік плануємо оголосити роком якості в туризмі. Тож сподіваюся, що спільно з усіма учасниками туристичного ринку нам вдасться втілити в життя всі задуми. Це стосується і підготовки екскурсоводів, підвищення їхньої кваліфікації, і соціальної реклами сфери, і обміну туристами із іншими областями, і виведення з тіні туристичних об’єктів, які на сьогодні не довіряють владі до кінця, й інших нюансів. Наголошу, що ми повинні працювати спільно на успішне туристичне Закарпаття. І, гадаю, нам це вдасться!

– Дякую за розмову і бажаю, щоб Ваші задуми справді здійснилися.

zakarpatpost.net

Comments are closed.