ТОП-100. Впливові люди. Закарпаття самоврядне
Сайт zakarpatpost.net продовжує серію ексклюзивних публікацій рейтингу відомих закарпатців із журналу «Впливові люди» – ТОП-100
Передмова
За останні два роки, поки газета «НЕДІЛЯ» тримала паузу і не оприлюднювала рейтинг впливових людей, кардинально змінилася розстановка сил серед найбільш впливових людей Закарпаття. Нинішній рейтинг – якісно нова спроба оцінити можливості і дії людей, які впливали і впливають на життя суспільства.
Багатьом цей рейтинг відкриє нові імена, а декому допоможе по-іншому поглянути на відомих людей. Найімовірніше, у наступному році зміниться і вплив сьогоднішніх номінантів ТОП-100 на життя Срібної Землі. Тому багато з них можуть залишити цей список, поступившись місцями новим людям.
Цьогорічний «ТОП-100. Впливові люди Закарпаття» має кілька особливостей.
Рейтинг складається з 10 розділів. Чільне місце посів розділ «Знакове Закарпаття», у якому є прізвища тих людей (і не обов’язково навіть закарпатців), які, за нашим опитуванням, усіма своїми силами і можливостями змінювали за ці роки і продовжують змінювати як Закарпаття, так і Україну. Вони – найбільша, найглобальніша, найсвітліша, найвпливовіша сила, яка «зробила» цей проект.
Відносно великою частиною імен у цьому рейтингу стали імена, вперше почуті закарпатцями під час Революції гідності. Вони – ті, які досі називають себе революціонерами – таки зуміли перетворитися на впливову, хоч інколи і деструктивну силу.
Готуючи це видання, газета «НЕДІЛЯ» також враховувала думки експертів у різних галузях, анкети представників ЗМІ, громадських діячів, волонтерів, студентів, представників бізнесу. Кожен із опитаних нами закарпатських експертів визначав вплив на основі 3 критеріїв:
– особистість (власна харизма, фінансові можливості, посадові повноваження, кількість людей, на яких має вплив персона);
– публічність (можливість публічними закликами чи діями впливати на процеси в Закарпатті чи державі, публічний рейтинг, впізнаваність, наскільки людина активно використовувала протягом останніх років свої можливості для впливу);
– непублічний вплив (неофіційні контакти з іншими впливовими людьми, можливість залучити фінансові ресурси, «порішати через знайомих», пролобіювати певні рішення чи кандидатури, фінансові активи, капітал, який належить персоні або контролюється нею).
ЗАКАРПАТТЯ САМОВРЯДНЕ
1. Богдан Андріїв, міський голова Ужгорода
Богдан Андріїв, попри те, що два скликання був депутатом міськради і практично рік – секретарем, ідучи на вибори міського голови Ужгорода, здається, повною мірою не знав, наскільки величезний камінь звалює собі на плечі. Робота виявилася не просто цілодобовою і без вихідних, а найгірше – засмоктуючою вирвою з безлічі дрібниць, дрібничок, деталей, нюансів і нюансиків. Тому він часто живе і працює – на бігу, а це не зовсім відповідає його натурі.
Богдану Андріїву хочеться миру, благодаті довкола, щоб усі були задоволені й усміхнені. Він воліє домовлятися, а не воювати. З депутатами міськради і обласним керівництвом йому поки що це вдається. Але із загалом важче – мер хотів би теплої ванни, а натомість довкола (і в реалі, і у віртуалі) численні невдоволені, ображені: життям, особистими проблемами, владою усіх рівнів, і ще невідомо чим більше – тим, що в Ужгороді не робить міська влада, чи тим, що вона робить.
Жодна закарпатська міська, районна, сільська і навіть закарпатська обласна влада не має такого полчища активістів, зубатих і пазуристих, які «пасуть» на кожному кроці, слові, погляді, жесті, не дають розслабитися.
Суттєвий мінус Андріїва як міського голови – його щирість, безпосередність, він все ще з радістю відкриває для себе нове, не розучився дивуватися і хоче цим ділитися. Відкритий до всіх, не тримає зла, швидко пробачає і забуває. Проте саме це йому вилазить боком.
Він – доволі гнучка пружина, з суттєвою висотою стискання, оточуючі часто сприймають це за слабкість і намагаються дотиснути Андріїва до потрібного їм результату. Але поріг, до якого “гнеться”, у Богдана Андріїва дуже чіткий, якщо пружина спрацьовує, то відкидає різко і однозначно. Після слів мера “одну хвилиночку, почекайте” або “послухайте мене”, якими зазвичай зупиняє “соло” одразу кількох ораторів, сподіватися, що буде інакше, ніж він сказав – щонайменше наївно.
2. Андрій Балога, міський голова Мукачева
Ще кілька років тому про Андрія Балогу згадували здебільшого у контексті його батька Віктора Балоги. Однак за останній рік новий міський голова Мукачева почав доводити, що він прагне сам залишити по собі у місті добру славу.
Ще під час виборчої кампанії стало зрозуміло, що уникнути протистояння між керівництвом ОДА та мером Мукачева не вдасться, а перебування на посаді буде супроводжуватися для Андрія Балоги чималим тиском, витримати який стане справою честі.
Поки робити однозначні висновки про його керівництво містом ще зарано, однак вже можна припустити, що на Закарпатті з’явився молодий політик, який готовий «тримати удар».
3. Володимир Кащук, міський голова Хуста
Статус колишньої столиці Карпатської України багато до чого зобов’язує. Але завдяки нинішньому мерові місто живе не тільки своїм славним минулим, а й не менш насиченим сьогоденням. Воно перетворюється на одну з туристичних перлин Закарпаття і впевнено крокує вперед у нинішньому всеукраїнському конкурсі історичних містечок нашої держави.
Наразі хустяни пишаються центром міста – охайним та привабливим. Новим покриттям головних вулиць, якому може позаздрити і столиця. Місто на очах змінюєтьтся до невпізнання – нові комерційні і соціально-культурні об’єкти, цікаві ландшафтні вирішення, своєрідна зелена архітектура, створення місць пам’яті, позначених відповідними мистецькими артефактами. Любов Володимира Кащука до Хуста дуже діяльна, творча і напрочуд результативна.
4. Іван Ковач, голова Тячівської міської об’єднаної територіальної громади
На Закарпатті мало настільки ошатних містечок, як Тячів. Воно нагадує пряничний палац чи дитячий конструктор. І тільки його мер знає, наскільки тяжко було привести місто у такий стан, а відтак підтримувати його. Життя на кордоні – завжди виклик. Бо постійне перебування на виду в сусідів вимагає більшої зібраності, акуратності і діловитості, ніж деінде. Тячів став зразком чистоти вулиць, злагодженої роботи комунальників, привітності містян. Міські структури функціонують як годинник, де всі деталі ретельно підігнані одна до одної. Вулиці прикрасилися цілим рядом пам’ятників і меморіальних дощок, місто заявило про себе цікавими фестивалями та іншими туристичними атракціями. Вплив мера, його естетичний смак, висока відповідальність і націленість на конкретний результат відчуваються тут буквально на кожному кроці.
5. Золтан Бабяк, міський голова Берегова
Берегово – одна з найпривабливіших перлин у короні Закарпаття. Не в останню чергу – завдяки своєму мерові. Тисячолітнє місто молодіє на очах. З одного боку, воно – головні ворота в Україну для численних туристів з Угорщини, візитівка області в очах наших південно-західних сусідів. З іншого – Берегово є провідником усього прогресивного, що іде з боку Будапешта. Саме це місто першим випробовує на собі різні новинки, адаптує їх до українських умов, а відтак ділиться цим з цілим Закарпаттям. Тож Золтан Бабяк є одним з головних євроінтеграторів краю, який практично забезпечує його долучення до сучасної цивілізації, не на словах, а на ділі стирає ментальні кордони. Очолюване ним місто поступово стає справжнім осередком європейського духу, орієнтиром для інших міст і сіл Закарпаття.
6. Олександр Кеменяш, депутат обласної ради, керівник обласного осередку партії «Батьківщина»
Мабуть, один із досвідченіших закарпатських політиків, депутат трьох скликань Верховної Ради і багаторічний керівник крайового осередку партії «Батьківщина». Кілька останніх років, після поразки у 2012 році на виборах до Верховної Ради у одномандатному окрузі, він дещо відійшов у тінь. Та вже 2015 року, очоливши список партії до обласної ради та ставши депутатом, був серед головних претендентів на посаду голови облради.
Попри усі політичні злети та падіння, Олександр Кеменяш завжди залишався вірним одній партії, що характеризує його як політика, який не буде заради тимчасових преференцій або посад змінювати політичне «забарвлення».
7. Золтан Ленд’єл, депутат обласної ради, екс-мер Мукачева
Сучасний вигляд Мукачева – одна з головних заслуг Золтана Золтановича. За вісім років, упродовж яких він був мером, місто значно змінилося, набувши як нових рис, так і зберігши свою історичну автентичність.
Інтелігентний, виважений, поміркований – епітети, якими характеризують З. Ленд’єла не тільки соратники, але й опоненти. Звісно, його досягнення не були б такими значними без підтримки родини Балог та партії «Єдиний Центр», однак применшувати його внесок у розвиток Мукачева та й області не варто.
Що б там не казали, а новому меру залишилося цілком упорядковане міське господарство, звісно, не без проблем, але якщо порівнювати Мукачево з головним містом краю, то слід зазначити, що воно вже не перший рік обходить місто над Ужем за багатьма показниками.
8. Василь Губаль, депутат обласної ради
Призначення Василя Губаля на посаду керівника Закарпатської ОДА більшість експертів сприйняли як чергову поступку політичним амбіціям родини Балог. Тому ніхто всерйоз не розглядав його як самостійну фігуру в закарпатському політикумі, тим паче з огляду на відсутність досвіду відповідного масштабу.
Та все ж цілком у короткий термін своєю безпосередністю і увагою до колег Василь Васильович почав доволі упевнено долати цей скепсис. І нехай його спонтанні вислови неодноразово викликали шквальну реакцію, нехай за присутності бодай когось із прославленої родини в одному із ним приміщенні одразу ставало зрозумілим, хто диктує «моду» на Закарпатті, щире бажання розібратися в усіх перипетіях виконавчої влади, а головне – прагнення за будь-яку ціну відстоювати інтереси Закарпаття, не могли не викликати повагу навіть в опонентів Губаля.
Зважимо, недосвідченому в губернаторстві Василю Губалю область дісталася у найскладніші постмайданівські часи і період початку російської агресії. Та йому вдалося втримати ситуацію під контролем.
9. Іван Погоріляк, міський голова Перечина
У 2015 році Іван Погоріляк вже вдруге (після восьмирічної перерви) став міським головою районного центру. Протягом восьми років він перебував у жорсткій опозиції до тодішньої влади у місті, піднімав чимало болючих питань, які виникали у Перечині, але з тих чи інших причин замовчувалися чиновниками. Однак тепер сам має змогу навести лад у місті вже у якості його керманича.
Хоча Перечин є чи не найменшим райцентром на Закарпатті, його новий-старий міський голова має чимало планів і на прикладі малого містечка здатен довести, що за умов вмілого господарювання воно може стати процвітаючим, комфортним для життя та привабливим для туристів. Принаймні підтримку і авторитет у перечинців він має.
10. Валерій Самардак, міський голова Чопа
Колись місто Чоп було чи не найголовнішими воротами СРСР на Захід. На сьогодні воно втратило колишню монополію, але зберегло заслужений статус одного з найбільших залізничних вузлів України, важливої перевалочної бази, ключового логістичного центру.
Витримавши паузу після того, як переміг на виборах мера Чопа, Валерій Самардак взявся за конкретну роботу господарника прикордонного містечка. Місто, яке упродовж десятиліть розвивалося лише як придаток до залізниці, зараз намагається стати самодостатнім. Задля цього здійснюється фактично реконструкція усієї комунальної системи. Роботи дійсно багато, і, за словами Валерія Самардака, якщо підходити до цього виважено та по-господарськи, через деякий час можна знову відновити європейський вигляд та рівень життя міста.
Утеплюються будинки, оновлюється водозабір та водогінні мережі, будуються автоматизовані каналізаційні станції. Передусім, у активі впливовості нинішнього очільника міста – меценатство, організаційно-спонсорська підтримка футбольного клубу, допомога малозабезпеченим родинам та військовим.
Наступна публікація – ЗАКАРПАТТЯ БІЗНЕСОВЕ
Попередня десятка – ЗАКАРПАТТЯ ВЛАДНЕ
Друковану версію журналу «Впливові люди Закарпаття» – ТОП-100 купуйте у кіосках.
