Безземельне Закарпаття. Мораторій на землю знову продовжено
Закінчення терміну мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення закарпатці чекали з великим нетерпінням. Однак нещодавно президент поставив свій підпис під законом, що продовжує його дію ще на рік — до 1 січня 2018 року.
Ринок землі… під сімома замками
-Маю біля будинку три сотини землі. Приватизувати їх не можу вже два роки. Документи здала, але мораторій зіпсував усе. Поки його дія закінчиться, папери можуть загубитися. Але ж я за їхнє оформлення заплатила кілька тисяч. Викинула гроші, як кажуть, коту під хвіст, – каже пані Валентина з Ужгородського району.
–Землі у нашій області небагато. Кожен хоче відхватити хоч шматочок. У селах люди з цього виживають. Адже роботи немає, все дорожчає постійно. Та на мої чотири гектари зазіхає ще й сусідка. Судимося з нею вже кілька років. Усе вже би давно закінчилося, якби змогла приватизувати, адже земля по праву належала моїм предкам, запевняє пані Василина з Тячівщини.
Слід зазначити, мораторій ухвалювали ще в 2001 році, але діяти він мав лише тимчасово — “до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку”. Однак за 15 років нічого не змінилося… віз і нині там.
У той же час, як інформує «Українська правда», офіційне інтернет-представництво президента дублює і деталізує цитати п’ятнадцятирічної давності: “Реалізація закону дозволить забезпечити формування належного нормативно-правового забезпечення та встановлення чіткого правового механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення”.
Основним посланням наведених цитат є спільне бачення, що його втілять у нормативно-правовій базі, глобальна візія розвитку ринку землі. А глобальні візії без реалізації — це лише папірці, задекларовані й підтверджені порожніми обіцянками і пущеними на вітер словами.
В історії вже був прецедент, коли Центральна рада на чолі з Михайлом Грушевським зволікала із земельною реформою. Більшовики скористалися такою нерішучістю й ухвалили популістський декрет про землю, де на папері роздали її всім…
Тож чого чекає наша влада – незрозуміло…
Золота земля
Питання землі настільки зависло в повітрі, що, здається, ніколи не зрушиться з мертвої точки. Адже рід час сесії Верховної Ради, коли, власне, й приймалося рішення про мораторій, дехто з депутатів пропонував його взагалі продовжити до 2022 року.
До речі, дочекатися «земельного покращення» у нашій державі справді важко… І мова йде не лише про сільгоспугіддя. Що тільки робить у Закарпатті Держгеокадастр, відбираючи від краян ділянки, що знаходяться за межами населених пунктів. З цього приводу у декількох селах – на Берегівщині та на Хустщині у цьому році навіть відбувалися бунти, і акції протесту, і пікетувальники їздили під стіни ОДА, аби відстояти свої права.
У той же час, головними гравцями в реалізації законодавчих ініціатив щодо земельних відносин у нас і надалі залишаються Профільний комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, Міністерство аграрної політики та продовольства і Держгеокадастр.
«Ідеї продовження мораторію ще на десять років озвучують народні депутати, зокрема й ті, що входять до складу профільного комітету.
Наприклад, показовими є міркування Миколи Кучера, який спирається на економічні тенденції: “Ми не готові до купівлі-продажу землі у цій економічній ситуації. Це буде — рано чи пізно, можливо, через п’ять років, а може, через десять”.
Сценарій під умовною назвою “Залишити все, як є” пропонує умовну стабільність для великих агрохолдингів. Однак він поглиблюватиме як юридичний аспект проблеми — неможливість власників розпоряджатися землею, так і економічні ризики — виснаження ґрунтів, інвестиційну непривабливість галузі, низькі орендні ставки. Якщо уявити далеке майбутнє з мораторієм, там буде аж ніяк не орендний рай» – пише в «ЕП» Микола Гайдай.
До речі, є між краянами і прихильники мораторію, які вважають, що якщо землю дозволять продавати, її скуплять, або навіть вивезуть іноземці.
Звичайно, звучить це смішно, однак… наші аграрії справді не мають належних умов для розвитку, а це накладає відбиток і на ціни на продукти, і на загальнийдобробут населення.
Невже влада всього цього не бачить? Або просто закриває очі…
