Кращий студент Закарпаття Віталій Горбей: «Хочу бути Міністром культури України»

Вихованець Ужгородського коледжу культури Віталій Горбей із селища Дубове Тячівського району нещодавно став володарем титулу «Кращий студент Закарпаття-2016».

Сьогодні він розповів про свій шлях до перемоги, захоплення та мрії, а також поділився з нашими читачами планами на майбутнє.

Віталію, з чого все почалося?

— Із музичної школи. Я пішов вчитися на вокал, мав чудового педагога Тетяну Михалчич. Вона дуже хотіла, аби я продовжив здобувати знання і став музикантом. Отже, спочатку я почав виступати у рідному Дубовому, потім – був учасником різних конкурсів у Тячеві… Я зрозумів, що культура – то моє покликання. Коли виступав, то помічав, що людям подобається, як я співаю, це було до снаги й батькам. Вдячний їм, до речі, що завжди мене підтримували. Я старався… Вступив до Ужгородського коледжу культури і мистецтв… Мене прослухувала Маріанна Сухова та Ольга Новак. Моя майбутня спеціальність – народне пісенне мистецтво та естрадний спів. Ставши студентом, я намагався виявляти активність, був учасником «Яскравої країни» у Чернігові, де посів третє місце, у Трускавці (на тому ж конкурсі) виборов срібло, а також сертифікат на запис нової пісні у студії, де записувалися відомі зірки, скажімо, Ані Лорак та інші.

Мені надавалася знижка у розмірі 300 доларів, однак незважаючи на такий бонус, записати пісню не вдалося, бо ціни там дуже високі (коштує запис приблизно тисячу доларів). Відтак я спробував сили у конкурсі «Гуцульська родина», де зайняв перше місце. Далі був у Києві на Міжнародному конкурсі і отримав бронзову нагороду. І лише після цьому взяв участь у «Кращому студенті Закарпаття».

У чому полягала суть конкурсу і чи важко давалася перемога?

— За титул кращого з кращих змагалися представники усіх вишів області. У фіналі нас було дев’ятеро. Умови перед нами поставили нескладні. Потрібно було представити себе, що мені вдалося дуже добре, адже допомогла наша знана поетеса Марія Грицан із села Красна.

Вона мені написала пісню у стилі закарпатської коломийки, яка стала родзинкою мого виступу. До пісні ми зробили відеоролик, але аби вкластися у хвилину, змушені були скоротити текст. Крім того, потрібно було розповісти про себе у стилі інтерв’ю. Я заявив, що хочу бути Міністром культури України. А це так і є. Я буду старатися йти до цієї мрії. Нашу культуру треба «проштовхувати» до усіх країн світу. Усі чомусь прагнуть до європейських стилів, а в нас є свій, не менш прекрасний. Тобто, своє життя я бачу саме у культурі.

А сцена буде в житті?

— Обов’язково. Я буду й виступати.

Стиль який подобається?

— Український. Я дуже люблю все українське. І ще – закарпатські коломийки. Ними взагалі живу… Зарубіжні пісні мені не дуже подобаються.

Які ще яскраві моменти зі «Студента року» запам’яталися?

— Завершальний конкурс. Мені допомагали викладачі, а саме: директор коледжу Наталія Шетеля, людина, яка мене готувала і вклала в мене, можна сказати, душу – Марія Мартинюк, моя викладачка з вокалу Маріанна Сухова, ансамбль «Анцент» із постановкою Ірини Шевцової, Наталія Корінець. Тобто, ми всі разом показали, що в нашому навчальному закладі є кращі студенти Закарпаття. Це не тільки моя перемога, це – успіх нас усіх. А ще я мав чудову групу підтримки, допомогли мої одногрупники, дівчата, які підспівували, кричали, адміністрація коледжу, яка вболівала за мене.

Це чудово. А в інших напрямках якось пробуєте реалізуватися?

— Так. Нещодавно Українська асоціація студентського самоврядування (УАСС) проводила вибори. Отже, я змагався також. Обирали президента, виконком та парламент. Це – як би модель державоустрою… лише поміж молоддю. Я думав, що ж буду говорити… Всі готувалися, щось вчили, переживали… Мені ж спало на думку розказати про себе все, як є – звідки приїхав, на кого вчуся, до чого прагну, не вихваляючись, просто констатуючи факти. І люди, яких я не знаю, мій виступ підтримали, аплодували мені. Отже вдалося стати членом виконкому, головою комісії з розвитку студентського самоврядування в коледжах і технікумах.

Після закінчення навчання в Ужгороді які плани?

— Думаю, що буду вступати до Київського національного університету культури і мистецтв… також на вокал. Мене готують дуже хороші викладачі – Сухолова Маріанна та Ольга Новак. Загалом я вдячний кожному зі своїх педагогів, бо без них у мене не було б жодної перемоги.

Але куди б мене в майбутньому не закинула доля, Закарпаття завжди буде моїм першим і наріднішим домом.

Хтось подобається із артистів?

— Так. Іван Пилипець. Дуже хороша людина і я його знаю. А ще – Іван Попович. Взагалі люблю наші закарпатські пісні… Вони мене завжди надихають. Ще мені подобається Ірина Федишин.

До речі, я дуже вдячний голові редакційної ради газети «НЕДІЛЯ» Михайлу Носі за те, що «дістав» мені запрошення на її концерт у Львові.

І ще один аргумент на користь того, аби я був Міністром – це те, що я не хочу, щоб Україна була як Європа. Наш рівень повинен бути набагато вищим! У всьому!

Спасибі за розмову! Успіхів у всіх починаннях і хай здійсниться задумане!

Марина АЛДОН

zakarpatpost.net