Товариські посиденьки по-закарпатськи закінчились різаниною
Часто п’яні застілля закінчуються сварками, кулаками, лікарняним ліжком, а то й взагалі фатально. На «гарячу голову» емоції бувають надто сильними, а вчинки – неконтрольованими. Утім, якщо у «бій вступають» фігуранти з кримінальним минулим за плечима, застосування «холодної артилерії» здається цілком логічним… на жаль…
Вечірка на трьох
Брати Томищі (з етичних міркувань усі імена та прізвища у матеріалі замінено) давно товаришували з оковитою. Без алкоголю не обходилися жодні посиденьки у хаті. А гостей у чоловіків було чимало. Урізноманітнювалися «сімейні» свята не цікавим дозвіллям, а видами алкогольної продукції, як правило, дешевої, але сильнодіючої.
Того фатального дня Василь та Юрій уже зранку встигли трохи «причаститись» зі знайомими. Традиційні гуляння вирішили продовжити вдома, прихопивши з собою кілька пляшок горілки. Долучитись до компанії запросили і свого товариша Андрія.
За столом приятелі спочатку душевно гомоніли про важке життя, про фінансову нестабільність у державі, про відсутність робочих місць на підприємствах Хуста, про політиків і депутатів… Час спливав непомітно, а пляшка поволі порожніла.
Хильнувши кілька разів поспіль «гіркуватої», у голові усіх учасників дійства трохи запаморочилось, але з’явилось бажання посперечатися про життя-буття, відстояти у диспуті власні світоглядні позиції. Так, можна сказати, на «пустому місці» і почалася сварка між Василем та Андрієм. Як гість, так і господар не бажали поступатись суперникові у словесному «двобої» і вперто продовжували абсолютно беззмістовну полеміку. Пристрасті «наклювалися» все більше… тож незабаром у хід пішли кулаки.
Кухонний ніж поставив «крапку» у конфлікті
35-річний хазяїн (до речі, раніше вже кілька разів судимий) хоч і не вважав, що істина у вині, але був твердо переконаним, що у його хаті його ж правда. Тож вирішив провчити невдячного візитера за допомогою сили. Схопивши зі столу кухонного ножа, почав ним розмахувати перед Андрієм. Перелякавшись, гість намагався втекти, але було вже пізно… Розгніваний ґазда «вбив» собі в голову, що неодмінно мусить «покарати» невдячного друга. І помста його виявилася справді кривавою. На щастя холодною зброєю Василь влучив не в груди і не в живіт, а у ногу товариша по чарці.
Потерпілий, якому дивом вдалося вирватися від кривдника, негайно звернувся по допомогу до Хустської центральної районної лікарні. Ножове поранення було справді серйозним. Ступінь тяжкості травм Андрія медичний експерт визначив, як тяжкі тілесні ушкодження.
Незабаром Василя затримали правоохоронці і йому довелося пояснювати «стражам порядку» причини своєї протиправної поведінки. Хоч чоловік і визнав вину, хоч і розкаявся у скроєному, хоч і помирився із жертвою власного «нападу» агресії, однак це не звільнило його від кримінальної відповідальності.
Тож рішенням Хустського районного суду Василя Томища засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі. Крім того, враховуючи, що чоловік протягом тривалого часу вів аморальний спосіб життя і хворів туберкульозом, суддя Ярослав Сідей виніс вердикт про застосування до «войовничо налаштованого» хустянина заходів з примусового лікування від суспільно небезпечної недуги. Проходити як виправну, так і медичну «терапію» Василь буде у за ґратами. Можливо, там його пил хоч трохи «охолоне».
