Мирослав Фіцай презентував дебютний кліп
17 лютого у прес-центрі газети «НЕДІЛЯ» відбулася презентація відеокліпу молодого виконавця Мирослава ФІЦАЯ.
Представив присутнім співака та його творчий доробок голова редакційної ради газети «НЕДІЛЯ» Михайло НОСА. З його слів, наприкінці минулого року у Львові завершились зйомки дебютного відеокліпу вихідця з Тячівщини на пісню «Неформат». Написала композицію Борислава Білоцерківська, відома як співачка Brava.
Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю зі співаком.
– Мирославе з чого все почалося?
– Народився я у прекрасному куточку Закарпаття, у дуже мальовничому селі Лопухово. Із дитинства був дуже активним, проявляв себе у різних шкільних виставах, відрізнявся від інших дітей. Музикою почав займатися у 12 років. Вчився грати на піаніно й на сопілці. Зрозумів, що сопілка – це не моє.
Зараз навчаюся у Національному університеті «Львівська політехніка» на факультеті теплоенергетики.
Усе почалося з того, що в клубі мене помітила одна дівчина і я їй сподобався. Вона мої світлини передала агентству «OK’S models» і мене запросили на кастинг. Я їм підійшов, ми підписали контракт і в мене було багато фотосесій. Був я і учасником Ukrainian. Завдяки роботі моделлю познайомився з багатьма цікавими людьми, у соцмережах також маю багато підписників. Також мені почала допомагати співачка Борислава Білоцерківська. Вона є організатором міжнародних фестивалів.
Раніше себе не бачив ні в музиці, ні в модельному бізнесі. Але вона мені запропонувала спробувати власні сили. Тож ми зайнялися вокалом.
– Це й стало стартом?
– Так. Я почав записуватися у студії. Пісню ми вирішали зробити у нестандартному форматі, вибирали з-поміж багатьох текстів. Так і народилася композиція «Неформат». Вона – у стилі «солодка попса», тобто, молодий хлопець співає щось для дискотеки. Пісню ми записали за три години. Обробка ж тривала близько місяця. І десь у червні вона була готовою.
– А кліп?
– Ми почали шукати режисера. Основною проблемою було те, що більшість режисерів весільні і вони знімають за певними стандартами. На жаль, шоу-бізнес на низькому рівні і у Львові конкуренції немає. Та й коштує це дорого. Мої ж батьки на державній роботі і не мають свого бізнесу. Тому нам допомагала студія… Ми змінили аж трьох режисерів.
У кліпі знімалося багато людей, було п’ять фотографів, чотири дівчата з шоу-балету, двоє дівчат-неформалів, п’ять візажистів.
Врешті-решт робота над кліпом завершилася, але в мене почалася сесія в університеті. Тому показати його ми не могли. Отже, презентація почалася лише зараз.
Крім того, як актор, я отримав одну із ролей у фільмі відомого кінорежисера Любомира Левицького.
– Якою є власна думка про кліп?
– Результат міг би бути й кращим, якби в мене було більше досвіду. Раніше ж я працював тільки в модельній сфері. Та й для зйомок потрібно багато грошей.
– Якою була реакція батьків?
– Вони консервативної думки. Критикувати можуть. Мамі не до снаги, що там знімалися оголені дівчата… Братові ж подобається. Він грає на гармошці. Його навчив батько, він теж грає.
– А що ти думаєш про анімаційні кліпи?
– Якби був у Західній Україні хтось такий, хто б міг це зробити професійно, то я – за.
– Чи відчуваєш заздрість після запису пісні?
– Так. Особливо з боку хлопців.
– Молодь іде з села і не повертається… Що про це можеш сказати?
– Не бачу ніякої різниці між містом і селом. Думаю, що я теж не повернуся. Щоб жити в селі, для цього потрібно народитися. Моя бабуся, наприклад, навіть корову не хотіла продати… Розвиватися можливості в селі немає.
– Які плани на перспективу?
– Записувати наступні пісні. Можливо, навіть на наступний місяць вийде нова робота. До літа хочу записати ще один кліп. Але не в студії, а на природі. Можливо, навіть в Закарпатті, коли цвістимуть сакури…
– Що ж, бажаємо творчих успіхів і нових цікавих робіт.
