Фестиваль гентешів у Гечі: уже без різників, але зі свининою

У селі Геча на Закарпатті відбувся 11-ий фестиваль різників, або по-угорськи – гентешів. Кухарі з десятка команд змагалися за визначення кращих у приготуванні кількох м’ясних страв, основний інгредієнт яких – свинина

«Це рулічка – готова, файна, смачненька. Подивіться яка! Тане в роті, а не в руках! – так свої смачні наїдки прихвалює кухар Василь Мотринець. – Нема ніякої особливості, просто треба з любов’ю готувати, тоді все буде виходити якнайкраще. І буде смачно, і всі будуть задоволені».

Із сьомої ранку кухарі вже за приготуванням. А все тому, що окремі страви готують кілька годин. Такий і боґрач. Ця угорська страва вже давно прижилася на Закарпатті і стала традиційною. Страва, яка водночас є і першою, і другою, виварюється кілька годин. Головний інгредієнт, окрім великої кількості м’яса, – червоний перець: що його більше, то гостріший боґрач.

«Спочатку обсмажується сало, тушиться в ньому м’ясо. Потім, як уже м’ясо готове, додається туди вода, а потім картопля і всі спеції, – так рецепт свого боґрача описує кухар Віталій Бубряк. – Звісно, у кожної людини свій смак, хто що любить. Наприклад, зараз ми в Берегівському районі, у цьому селі тут більше споживають страви гострі, тому що більш наближені до угорської кухні».

Кухар із Угорщини, з містечка Локітелекі, Ференц Югас нанизує на спецобладнання кишку, а затим, обертаючи, сумішшю із м’яса та спецій під тиском заповнює кишку, утворюючи домашню ковбасу. Це чоловік робить уже 11 років: «Саме робимо домашню ковбасу, от зараз зробимо – і можна буде її пекти. Головний інгредієнт – м’ясо, а також спеції, перець, тмин, часник – це основа. Окрім свинини можемо в ковбасу нарізати й яловичину, а мій товариш інколи додає й оленину».

Кухар із Закарпаття Андрій Хмельницький, окрім боґрача на фесті робить тушковану капусту та плов: «Свинина, сало, Україна – це вже традиційно! Свинина більш ніжна, ніж яловичина, вона більш жирна, ніж кролятина, вона легка в обробці і смачна. Мій секрет приготування свинини – це спеції, я сам складаю їх, дозую, у мене нема улюбленої страви зі свинини, усе смачне і все готую».

Гечанський сільський голова, організатор фестивалю Андрій Мештер пояснив: другий рік поспіль на фестивалі відмовилися від власне зарізання свиней. Зробили це після протестів зоозахисників. Нагадаємо, торік фестиваль відбувся під протести кількох активістів. Тож фестиваль хоч і називається заходом різників, але цю складову поки втратив, залишилася гастрономічна частина: «головна мета фестивалю – показати, як у нас традиційно роблять страви зі свинини, тут показують, як роблять ковбасу, гурку… Кожен кухар по-своєму робить страви, тому й смак різний».

Гість фестивалю Бейла Бочкоі ділиться враженнями: «Угорська кухня взагалі хороша, смаки різні, але я просто раджу кожному прийти на цей фестиваль і спробувати. Ви розумієте, м’ясо люди їдять тому, що фізично багато працюють, а без м’яса складно багато працювати. Ми вже пройшли одне коло по фестивалю, зараз зробимо ще одне і повернемося до столу (всміхається – ред.)».

Зустріли ми на фестивалі й гостя з Лондона. Шйон Пен родом із китайського Гонконгу, але живе в Лондоні. «Це дуже цікавий фестиваль, незвичний, дуже-дуже незвичний та оригінальний!» – резюмує пан Пен, оглянувши ятки з м’ясними наїдками та подивившись на танці, що на сцені виконували колективи із різних районів Закарпаття.

За день фестивалю тут обробляють та споживають м’яса зі щонайменше трьох десятків туш свиней. А от журі вибирати не доводиться, кожну страву потрібно скуштувати. Тільки так можна дати оцінку.

Член журі фестивалю Юрій Білак розповів, що до складу журі входить п’ятеро осіб, один із них із Угорщини, ще один – переможець минулорічного фесту: «Насамперед журі обирає найкращі страви за смаковими якостями. Ми беремо до уваги 13-14 страв. До них також входить горілка домашнього виробництва, вино гаряче з корицею, апельсинами чи спеціями різними».

У гостей свята великий вибір. Щоправда, наїдків не з м’яса на фестивалі не знайти.

Гостя фестивалю Алла Бузиновська з Києва вперше на фестивалі різників і вперше на Закарпатті. Жінка вражена особливістю культурних та гастрономічних традицій, які побачила в найзахіднішій області України: «Ми отримуємо задоволення і відчуваємо, що долучаємося до культурної спадщини не тільки українського народу, але, зокрема, того регіону, де це все представлено. Ми скуштували ті страви, які дійсно в цьому регіоні є. Дуже цікаві смаки».

Гість фестивалю Микола Недашківський з Києва приїхав до Гечі на запрошення кума, чоловік сам любить готувати, тому й зацікавився закарпатською гастрономією: «Ми українці, ми поліщуки, самі любимо поїсти і інших запрошуємо! Любимо просту їжу: шкварку, підчеревину посмажити з цибулькою, ковбаску, котлетку зробити. Знаєте, коли сам виростив, коли наші батьки нас навчали цьому, то ми сьогодні до цього прагнемо. Щоб це була натуральна їжа, проста і корисна. Не переїдати – найголовніше!»

М’ясний фестиваль на Закарпатті відбувається щороку взимку. Село Геча, де проживають близько однієї тисячі жителів, у фестивальний день приймає втричі, а то й вп’ятеро більше гостей. Тож кухарі, які змагалися між собою, ще й нагодували безліч відвідувачів.

Тетяна ЛЕШКО, газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net