Тренажери чи диван: ужгородців провокують сидіти перед телевізором

[Total: 0    Average: 0/5]

Ужгородці вже звикли до вуличних тренажерів, розташованих на території біля ПАДІЮНу.

Усі бажаючі можуть займатися фізичними вправами безкоштовно та й на свіжому повітрі. Хороша альтернатива дорогим спортзалам із чергами та безкінечними варіантами абонементів. Проте, є один невеликий нюанс, який таки унеможливлює можливість займатися на них.

Журналісти газети «Наш Ужгород» не могли не зачіпити цієї теми, адже деякі читачі газети скаржаться на жахливий стан цих тренажерів. Ми вирішили перевірити, у чому справа.

Виявляється, з моменту їх встановлення, імовірно, ремонту залізяччя ніхто не робив. По троху, з прином часу, залізо поіржавіло, зламалося. Сьогодні тренажери скорше нагадують дивні фігури, які стоять без діла. Займатися на них не можна, хіба що на поодиноких. Деякі деталі тренажерів узагалі відсутні, замінювати їх, імовірно, ніхто не збирається. Біля споруд збираються діти, як і раніше, проте вже не для того, щоб позайматися, а просто на місце, де можна посидіти. Отож, тепер вуличні тренажери виконують функцію лавиць.

Підлітки, яких ми зустріли біля ПАДІЮНа, зізнаються, що знають, як необхідно працювати на таких тренажерах, які рухи потрібно виконувати, проте, скаржаться, що поламані вони вже давно, нікому не потрібні.

Газета «Наш Ужгород» хоче звернути увагу влади, громадськості та усіх небайдужих на проблему доступності спорту в нашому місті. Велодоріжок немає, на роликах кататися мало де можна, як і на скейті. Роллерів приваблює територія біля Облмуздрамтеатру, проте дирекція скаржиться, що ті шкодять покриття. Пробіжки зазвичай перетворюються на місиво з болота та утечу від собак. Трохи кращий стан з дитячими майданчиками, проте вони рідко мають огорожу, що є основою безпеки ігор малих дітей. У місті немає жодного спеціалізованого критого майданчика з петанку. Це тоді, як наші спортсмени-ужгородці вважаються найкращими в країні.

Пересічним ужгородцям поки не створили комфортних умов для занять спортом, не професійним, не високооплачуваним. А задля розваги, проведення часу на свіжому повітрі, дозвілля. Приклади  такого дозвілля не так далеко від нас: у сусідньому місті Захонь, до прикладу, посеред вулиць позташовані цілі комплекси для дітей, для гри в шахи на вулиці, гри в петанк, інших вуличних розваг. Такі собі парки дозвілля.

Здоров’я краян напряму залежить від того, дивитимуться вони телевізор чи гратимуть настільний теніс після роботи. І спортивні комплекси аж ніяк не вирішують цієї проблеми. Вони не безкоштовні, а відтак не розраховані на загал.

Альона КОЛОДІЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

 

Comments are closed.