Закарпатці розповіли, чи потрібно відміняти 8 березня

Законопроект про нові вихідні громадськість обговорює дуже бурхливо. Мова йде про зміни, запропоновані українським інститутом  національної пам’яті. Стосуються новації скасування вихідних 8 березня та  1, 2 й 9 травня.

Якщо пропозиції будуть схвалені парламентом, звичний графік святкових днів суттєво зміниться. І ці зміни обіцяють бути доволі масштабними.

При цьому комусь ноу-хау подобаються, а хтось – категорично виступає проти змін.

Тож ми вирішили поцікавитись,  якої думки наші краяни про святкову декомунізацію.

Юлія Кузьма, вчитель

Свята ніхто не відміняв. Їх просто вирішили перенести. І це – нормально. Замість вихідного дня 8 березня, який прийнято називати Міжнародним жіночим днем пропонується встановити державне свято і вихідний 9 березня на Шевченківські дні.

Крім того, День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 9 травня залишиться державним святом, але буде  робочим. Святковим же вихідним стане 8 травня – День пам’яті та примирення.

Утім чи не найбільше людей непокоїть 1 і 2 травня, які прийнято проводити поїздках, або на природі. До цього ми звикли з дитинства. Але стереотипи потрібно ламати. Де  за кордом є стільки свят і стільки вихідних? Який може бути День міжнародної солідарності трудящих? Чи комусь хочеться назад в СРСР?

Андрій Чопей, програміст

Зараз усе прийнято підводити під антирадянські закони. Боремося з пам’ятниками, назвами вулиць, святами. Але при цьому майже не помічаємо хаосу довкола себе.

Новий календар підготовлений в якості продовження політики декомунізації. Однак законопроект викликав дуже бурхливу дискусійну хвилю. Самі ж автори стверджують, що поточну ситуацію із системою українських свят можна охарактеризувати як «нормативний хаос».

Для чого позбавляти жінок свята, до якого вони звикли з раннього дитинства? Вони чекають квітів, вітань, посмішок або просто хоч трішечки ніжності. Заклопотані, змучені щоденними турботами вони заслуговують на це свято. І хай хтось його називає пережитками минулого, все одно я буду вітати маму, сестру, дружину і дочку. Хоч один день у році представницям прекрасної половини потрібна посилена увага.

Тетяна Плиска, дизайнер

У нас є День Матері – чудове свято, весняне, радісне і його відзначають у всьому світі. Гадаю, кожна жінка цьому дню радіє і їй приємно, коли її вшановують саме діти. Що стосується дівчат,то святкуватимуть його, коли матимуть власних наступників. Не треба робити з «мухи слона», трагедії ніякої немає. До того ж у нас з’явилося нове свято – День сім’ї, яке певним чином має стати альтернативою скасованому 8 березня. Та що може бути ціннішим за неньку і за родину… Я виступаю проти багатьох урядових реформ, але цей законопроект мені дуже подобається.

А 8 березня не відзначаю вже багато років… і ні в чому не почуваю себе обділеною… Жінкою потрібно бути щодня, а не тільки в один день у році. Як каже одна моя знайома-юрист, для багатьох закарпаток це свято є днем дискримінації, коли благовірні їм заявляють: «Сиди тихо, жінко, — твій день 8 березня». Це, як на мене, звучить дуже принизливо.

А от щодо подарунків… то чому б не дарувати їх іншим абиколи… просто так?

Павло Колчар, економіст

Від новацій я не в захваті. Цікаво, що в переліку свят чомусь відсутній День Святої Трійці, який вже багато років був вихідним і відзначався на рівні державного свята. Також нічого не згадується про святкування Різдва 25 грудня, хоча в Закарпатті багато християн західного обряду.

Що ж стосується 8 березня, то невже депутати в цей день не вітатимуть жінок, які є в їхньому житті? Невже не принесуть квіти дружині, сувенір мамі? Вони ж самі росли з цими святами… Так, нам усім потрібно змінюватися, але хіба неможна залишити святковим єдиний день у році, коли жінки можуть і хочуть відчувати себе королевами, коли вони можуть справді побути слабкою статтю, а ми – показати їм свою силу.

Між іншим, у Португалії у цей день прийнято проводити жіночі вечірки. У Італії прекрасній половині дарують жовті мімози, як символу жіночого руху, у Франції –  фіалки та конвалії. Тож чому цього не можемо робити йми?

Дарина Сміщук, бухгалтер

А яка історія свята?

Спочатку Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації представниць слабкої статі. Існує традиція прив’язувати виникнення свята до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня (марш порожніх каструль). Але подібних акцій було більше… переважно у США.

Тож саме під впливом дій американських жінок і на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток  у 1910 році вирішили щороку в березні відзначати день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.

У Радянському Союзі свято було одним із основних. Діти із дитсадка знали, що є 23 лютого – день чоловіків і 8 березня – день жінок. Ці традиції викоренити важко. Ми й зараз, навіть якщо буде прийнято відповідний закон, на побутовому рівні вітатимемо рідних, друзів, знайомих саме в ці дні.

Юлія Нікітіна, торговий представник

Добре, що поступово позбуваємося «совка» у головах. Популярне за комуністів свято нині трансформувалося в інші. Та й чи було воно насправді чимось знаковим? У СРСР про права не говорилося взагалі… бо хто ж їх мав і які. Просто відзначали календарний день жінок… А теоретично свято мало б бути днем солідарності за права представниць прекрасної половини. Тоді для чого обманювати себе досі?

Тай зрештою ніхто не відміняє День жінок. Пропонується не робити цей день вихідним. У нас є День батька, День захисту дітей, День бабусі, День вчителя, День людей похилого віку. Але це звичайні робочі дні. Ніхто не заборонить вітати поруг, дружин, мам, колег зі святом, просто це буде відбуватися після закінчення робочого дня.

До речі, дискримінація жінок є дуже поширеним ганебним явищем у багатьох країнах і в Україні так само. У нас часто навіть нижчі заробітні плати, ніж у чоловіків, нас рідше обирають депутатами, міськими головами, доручають керівні посади… А ще у нас на плечах чимало родинних обов’язків,  Тож за права ми повинні дійсно боротися. Однак… не за допомогою свят.

Аліна Ботюк, медсестра

Здається, довкола 8 березня останнім часом занадто багато розмов. Кажуть, що його святкують у більшості європейських країн. Так. Але він не є там вихідним. Не працюють 8 березня тільки в Росії, Білорусі, Казахстані, Північній Кореї, В’єтнамі та Анголі… Навряд чи це ті країни, які можна назвати прикладом дотримання прав жінок. Радянська вдала трансформувала первісне значення дня боротьби за права у цукерково-букетний формат. За шампанським ніхто вже не думав про якісь ініціативи…

Сама я 8 березня не святкую років 10.

Мої діти та чоловік знають, що вітати мене слід на День народження.

Старше покоління від цього свята відмовлятися буде важко, хоча насправді відмовлятися й не треба. Молодь же на все дивиться зовсім по-іншому. Та й не настільки в нас багата держава, аби мати стільки вихідних.

Цікаво, що серед опитаних найчастіше висловлювалися проти відміни вихідного на 8 березня чоловіки, жінки ж законопроект сприйняли більш нейтрально і в переважній більшості готові працювати на своє свято. Та й врешті-решт наших працьовитих представниць прекрасної половини робота ніколи не лякала.

Марія УЖАНСЬКА, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net