Як Анна із Клячанова продає писанки в Ужгороді
Мудрі люди кажуть: “У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки”. Кожна писанка – це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви – усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі. Але крім писанок існують ще й витинанки, карашнки, крапанки… Чого тільки не роблять з яйцем, перетворюючи його у мистецький великодній атрибут.
Анна з Мукачівщини має в кошику багато різноманітних пасхальних яєць. Жінка їздить їх продавати до Ужгорода. Реалізовує великодню атрибутику біля пішохідного моста. Каже, що багато її знайомих працюють чи учаться саме в обласному центрі, де і покупців більше, куди й добратися легко, адже транспорт їздить кожні 15 хвилин. Але мова піде не про це, а про дива, які творить власними руками невістка продавчині.
«Вона вчителька, добре знається на традиціях, – розповідає газеті «МУКАЧЕВО EXPRESS» про родичку жінка. – Писанки робить у вільний від роботи час. Це – її розрада, захоплення та спосіб самореалізації через творчість. Загалом історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов’язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов’янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок».
Утім невістка Анни вимовляє не традиційні, а хендмейдівські писанки. Для цього основа, що може бути і зі звичайної шкаралупи курячого яйця, і магазинною пластмасовою чи дерев’яною обробляється різноманітними матеріалами – або стрічками, або шматками тканини.
«Як правило в роботі тут використані техніки декор, декупаж, аплікація з тканини та інші, – запевняє клячанівчанка. – Для того аби створити таке пасхальне яйце потрібно небагато: шматочки натуральних тканин, красиві ґудзики, намистинки, стразики, яскраві стрічки з атласу, шовку, або ж ажурні мережива, голка з ниткою, папір і виробничі дрібниці. Для початку можна зробити паперову викрійку, а далі – перенести все на тканину, вирізати і з’єднати деталі – спочатку шпильками, а відтак їх потрібно зшити. Оздоблюється яйце також на власний смак, тут уже в кого який політ фантазії. Однак матеріали потрібно використовувати виключно натуральні».
Продає Анна маленькі дива недорого – за яйце просить від 30 до 60 гривень. Хоча для того, щоб зробити таку красу, потрібно витратити немало часу і сил, але жінка розуміє, що покупці до свят також мають інші витрати.
Тож і сама викручується, як лише може – крім писанок реалізовує ще й нарциси (по 1,50 гривень за квітку).
«Раніше на Великдень писанками вітали один одного родичі і друзі. Зазвичай, писали від 15 писанок і більше. 1-2 клали до великоднього кошика на посвячення, 2-3 — залишали на кладовищі, 1-2 — віддавали священику в церкві. Частину роздавали дітям, що приходили в гості. До речі, малюкам дарували світлі, яскраві писанки. Господарям — із зображенням 40 клинців, кривульок та безконечників. Старців обдаровували чорно-білими писанками з «небесними мостами» і «поясами». Дівчата вручали своїм коханим червоні писанки. А хлопці тим дівчатам, які їм подобаються, підносили на Великдень хустинку або намисто, — натяк на сподіване весілля. На найкращих писанках дівчата настоювали воду, а потім нею вмивалися, щоб бути «гарними як писанка». Тож ми повинні традиції предків не просто зберегти, але й примножити, докласти до них часточку своїх талантів та своєї любові» – зауважила мешканка Мукачівщини.
Газета «МУКАЧЕВО EXPRESS», екслюзивно для zakarpatpost.net
