New Eastern Europe: як зупинити корупцію в Україні загалом та в Закарпатті зокрема?
Сьогодні Україна вважається однією з найбільш корумпованих країн у Європі. І як раніше повідомляв zakarpatpost.net,Ужгород у списку найкорумпованіших міст лідирує.
Сумно, але факт залишається фактом. І свідченням цьому стали результати опитування, проведеного групою «Рейтинг».
Дехто стверджує, що Україна стала однією з найпрозоріших країн в Європі після того, як показала безпрецедентну відкритість публічних і персональних даних держслужбовців (мова йде про “електронне декларування”). Країни з більш низьким рівнем прозорості інформації також можуть мати високий рівень корупції, але це не є постійним фокусом внутрішньої і міжнародної громадської думки. Більше того, корупція в Україні стала центральною темою після Революції гідності, яка мала яскраво виражену антикорупційну спрямованість.
Проте, корупція в нас як і раніше залишається величезною проблемою як з суб’єктивної точки зору, так і з об’єктивної, тому тут набагато більш продуктивними будуть дискусії про те, як її побороти, а не про те, наскільки вона висока.
Існує два основні підходи до вирішення даної проблеми.
Перший, відомий в Україні як “антикорупційна реформа”, – це забезпечення невідворотності покарання за корупцію. Традиційно корумповані бюрократи, податкові та митні інспектори, міліціонери (тобто поліцейські), прокурори і судді є членами одного і того ж згуртованого клану, тому корумпований державний службовець ніколи не буде покараний, за винятком рідкісних випадків залучення в кланові війни. Саме тому було запропоновано ряд нових незалежних інститутів. Національне антикорупційне бюро (НАБУ) і спеціалізована антикорупційна прокуратура були створені для розслідування випадків корупції на високому рівні, в той час як Національне агентство з запобігання корупції (Назка) покликане стежити за чесністю державних службовців і політиків.
До початку 2017 року, НАБУ завело близько 264-х кримінальних справ, Назка зібрало 107 000 електронних декларацій депутатів, високопосадовців урядовців, суддів, прокурорів і т. Д. Проте, громадські активісти стурбовані серйозними проблемами, і навіть здачею позицій у цій сфері.
В результаті було піднято кілька важливих питань. Перше з них полягає в тому, що незалежний і новий антикорупційний суд так і не був створений, як того вимагав закон. Отже, справи з НАБУ передаються в традиційні корумповані суди, і там же і застрягають.
По-друге, Назка ще не почав повномасштабну експертизу електронних декларацій, а в онлайн-реєстрі існує багато помилок, і часто він не працює належним чином.
По-третє, деякі політики намагалися підірвати незалежність НАБУ, блокуючи призначення незалежних і авторитетних аудиторів.
По-четверте, до цих пір НАБУ не набув законного права прослуховувати телефонні розмови, і для того, щоб ініціювати прослуховування, йому доводиться звертатися до традиційних корумпованих установ, які часто негайно інформують про це підозрюваних.
По-п’яте, закон вимагає, щоб слідчі функції були передані з Генеральної прокуратури недавно створеному Державному бюро розслідувань, однак його керівника ще не призначили.
По-шосте, термін мандатів членів Центральної виборчої комісії, одного з найбільш корумпованих інститутів, давно минув, а новий склад не був обраний.
По-сьоме, організації громадянського суспільства, ділові кола та міжнародні фінансові організації зажадали скасування вкрай корумпованої “податкової міліції” (частина фіскальної служби) і створення демілітаризованої служби фінансових розслідувань під егідою Міністерства фінансів. І останнє, але не менш важливе: ходять чутки про те, що розгляд кандидатур до реконструйованого Верховного Суду України не є чесним, тому громадські активісти вимагають оприлюднення тестів кандидатів разом з оцінками і організації онлайн-трансляції інтерв’ювання, а також виведення в публічну площину спроби Вищої кваліфікаційної комісії суддів подолати вето Ради громадської чесності.
Всі питання, про які сказано вище, і деякі додаткові вимоги, були включені в “Антикорупційну декларацію”, підписану 10 квітня десятками авторитетних неурядових організацій та політичних партій.
Мабуть, найважливіший момент полягає в тому, що Назка не проявляє ніякого бажання організувати експертизу електронних декларацій держслужбовців і депутатів, в той час як парламент прийняв закон, який змушує представників антикорупційних груп громадянського суспільства уявити того ж роду електронні декларації. Багато НУО вважають цей факт оголошенням війни з боку корумпованих політиків громадянському суспільству.
У той час як антикорупційна реформа сповільнилася, а в деяких областях і зовсім зупинилася, ми повинні розглянути ще один спосіб боротьби з корупцією, який також важливий, як і перший. Мова йде про ліквідацію джерел корупції, а не про ловлю окремих хабарників.
Чим вільніше економіка, тим менше можливості для корупції. Економіка України залишається вкрай “невільною” (166-е місце в індексі економічної свободи), і навіть ефективні суди, НАБУ І Назка не в змозі викорінити корупцію в цій каламутній воді.
Державні підприємства є основним джерелом корупції. В Україні є ще близько 3500 подібних підприємств, що в десять разів більше, ніж в середньому по Європі. Їх приватизація кілька років відкладалася політичними кланами, які витягують з них прибуток. Крім того, відкриття сільськогосподарського ринку постійно блокувалося.
За рівнем корупції наша держава на 131 місці у світі. Майже, як Сомалі
Процес дерегуляції – область, в якій в попередні роки було досягнуто багато, в даний час сповільнився. Міністерства та інші державні установи як і раніше мають багато застарілих і надлишкових функцій, часто концентруючи такі повноваження, як встановлення правил, інспекція, адміністративні послуги, розробка політики і управління державною власністю.
Перевірка соціальних субсидій провалилася, оскільки в цій сфері існує безліч способів зловживань. Податкові системи як і раніше складні і непрозорі (в даний час Міністерство фінансів бореться за автоматичне відшкодування ПДВ для експортерів, в той час як традиційне відшкодування в ручному режимі є основним джерелом корупції). Освіта і охорона здоров’я залишаються дуже корумпованими сферами в зв’язку з їх пост-комуністичноюмоделлю фінансування.
З цієї точки зору кожна реформа в Україні є антикорупційною. Дійсно, є ряд важливих проривів. Реформа газового ринку знизила корупцію в цій галузі. Нова патрульна поліція, створена з нуля, користується набагато більшою довірою громадськості, ніж колишня міліція, завдяки новим методам роботи. Національний банк очистив фінансові системи багатьох банків, виключивши можливість відмивання грошей. Дерегулювання позбавило бюрократів багатьох незаконних джерел доходу.
Система державних закупівель була повністю перероблена завдяки створенню нової онлайн-платформи ProZorro. Однак, порівнюючи успіхи, яких вдалося досягти за три роки з часу Євромайдану, з довгим списком завдань, які сформовані організаціями громадянського суспільства, ЄС і МВФ, ми бачимо, що темпи змін як і раніше є незадовільними.
Саме тому ми повинні об’єднати зусилля громадянського суспільства і міжнародних партнерів України, щоб подолати цей спад і різко збільшити темпи проведення реформ. Тільки спільний тиск дасть потрібний ефект.
Оригінал тексту на New Eastern Europe
