Чому в Ужгороді чотирилапих викидають на вулицю?

Безпритульні тварини є в кожному місті. І Ужгород не виняток. Хоч у нас є й притулок,  який діє, виключно завдячуючи ентузіазму волонтерів, та все одно знаходяться такі, хто викидає чотирилапих на вулицю. У самому ж «Барбосі» нині більше п’яти десятків собак та два десятки котів. Переважно вони безпородні.

У нас було всього кілька випадків, коли до нас потрапляли породисті тварини. Їх небагато. Скажу чому. Через те, що, приміром, людина йде вулицею і бачить вівчарку… й  не має значення чи вона з ошийником, чи без. Але чомусь дуже велика кількість людей має бажання її забрати до себе, або хоча б пошукати її господарів, чи знайти нових. Цього не можна сказати про безпритульних безпородних собак, каже zakarpatpost.net голова громадської організації «Барбос» Ірина АЗІЗЯН. – І хоч насправді є багато добрих людей, які допомагають чим лише можуть, та далеко не в усіх виникає бажання забрати таку тварину додому. Такою є правда життя. Більшість людей готові підібрати з вулиці йорка, але не готові взяти безпородне цуценя… таке ж за розмірами,як той йорк.

Навіть переглядаючи пости в соцмережах,можна зробити певні логічні висновки. Якщо хтось знайшов йорка і написав, що шукає його господарів, там буде п’ятдесят коментарів і кожен виявлятиме готовність забрати собачку. Так я ж їм пишу: «Візьміть собаку з притулку! Чим вона гірша?» Розумію, що модно мати йорка, але якщо хтось хоче собаку не для того, аби робити з нею селфі і виставляти знімки в соцмережах, або щоб хизувати перед друзями вродою тваринки, а для душі, то порода не має значення. Я взагалі не бачу різниці між породистими і безпородними собаками. Звичайно, у кожного є якісь вподобання. Комусь до снаги великі, комусь малі, комусь чорні, комусь – руді чотирилапі. Але тут… знову ж таки… на колір і смак».

zakarpatpost.net