Вздовж траси «Київ-Чоп» цвіте дерево життя і смерті
Неподалік Ужгорода та і в самому обласному центрі Закарпаття особливо увечері та вранці запах духмяних рослин аж п’янить.
Від села Нижнє Солотвино до Середнього вздовж траси багато дерев, що квітують білим кольором та зачаровують ароматом.
А біля села Вовкового Ужгородського району із акацій виріс навіть маленький лісок.
Унікальність цього дерева помітили ще стародавні єгиптяни, які вважали, що воно одночасно символізує і життя, і смерть, оскільки цвіте білими і червоними квітами. Воно було для них символом бога Сонця, що відроджує життя. В його кронах, згідно з віруваннями, жила богиня війни і полювання Нейт.
А кочівники, які подорожували по аравійській пустелі, вважали його священним і вірили, що той, хто зламав гілку дерева, помре протягом року. Акація, опис яких зустрічається в Торі, була для древніх євреїв символом святості. Так з її деревини були зроблені ковчег Ноя, вівтар Іудейського Храму і скинія, в якій спочатку зберігався Ковчег Заповіту.
У багатьох культурах акація досі вважається символом непорочності.
Однак дерево наділене ще й лікарськими властивостями.
Зокрема, настоянку квіток застосовують для компресів при ревматизмі, міозитах, невралгії та тромбофлебіті, листя і відвар кори – при загостренні гастриту і виразкової хвороби шлунка.
