Закарпатські бородатики: мода чи стиль життя?

[Total: 0    Average: 0/5]

Якщо для декого борода є тимчасовою зміною іміджу, небажанням голитися, то хтось вважає волосся на обличчі стилем життя. Існують, звісно, професії, де борода вважається частиною «дрес-коду», як, скажімо, у православних священиків. Однак більшість краян відрощують її навмисне, тим самим виявляючи власну індивідуальність. Отже, ми вирішили опитати кількох бородатих мешканців міста, чим є для них борода і як вони за нею доглядають.

Кирил Бубляк, програміст

-Борода – це мій тотем. Уже третій рік її відрощую. Наразі її довжина – 20 сантиметрів. Багатьом дівчатам не подобається, просять поголитись, але для мене вона є чимось сокровенним. Особливо якось про неї не дбаю. Мию – раз на тиждень, як і волосся на голові, розчісую щоранку. Особливо дорікає  мені за бороду мама. З її слів, обличчя сучасного чоловіка не повинне мати волосяного покрову, а бороди носили тільки первісні люди, у яких не було засобів для особистої гігієни. Правда, на мою думку, кожна людина повинна обирати для себе те, що їй до снаги, а не те, що кажуть інші.

Богдан Ковач, юрист

-Моя борода подобається і мені, і моїй дружині, а діти, коли я якось одного разу у якості експерименту поголився – мене не впізнали. Було весело дивитись на перелякані очі сина, який  побачив, що з ванної кімнати виходить чужий дядько. Він почав гукати маму, мовляв, у нас, певно, злодій у квартирі. Думаю, більшість чоловіків відпускають бороду із цікавості, чи вона їм личитиме, а не через лінькуватість, бо за головним «атрибутом» мужності потрібно дбайливо доглядати, аби борідка завжди була акуратною. Гадаю, простіше поголитися раз чи двічі на тиждень, ніж постійно мити волосся на обличчі пальмовим маслом. До речі, росте борода досить швидко, тож у перукарні я частий клієнт.

Юрій Свищук, бармен

-Свою бороду я дуже люблю. Між іншим, із нею пов’язано багато курйозів. Якось мене підвозив один таксист. Він подумав, що я священик і навіть не взяв з мене грошей за проїзд, просив помолитися за його здоров’я. Через тиждень він завітав  до нашого закладу і побачив мене за бар-стійкою. У нього були круглі очі! Чоловік не стримався і підійшов спитати, чи я так мало прибутку маю з приходу у церкві, що мені доводиться підробляти у кав’ярні. Тоді я розповів йому правду і ми довго сміялися. А одного разу у супермаркеті якась жінка мене переплутала зі знайомим духівником і навіть цілувала мені руку. Загалом же себе без бороди просто не можу уявити. Мию її звичайним шампунем для волосся і підстригаю самотужки. Незручностей вона не створює жодних, навпаки – додає в життя яскравих барв.

Андрій Сидор, студент

-Мої домашні дуже сердяться на мене за те, що відпустив борідку. Мама в мене з Полтавщини і каже, що серед наших предків ніколи не було «бороданів», що це якось не по-українськи. Утім, крім того що я вчуся на економіста, у вільний час граю в музичному гурті. А у творчих колах є нормою не тільки борода, але й різні пірсінги, татуювання, експерименти з зачісками… Головне – не злитись із натовпом, не втратити власної ідентичності, адже кожна людина – маленький космос і за будь-яких обставин потрібно залишатися собою.  За бородою не доглядаю зовсім, не користуюсь косметикою, засобами для росту волосся… та й вона в мене невелика. Приємно, що своїй дівчині подобаюся таким, яким я є.

Василь Діденко, пенсіонер

-Борода в мене лише рік. Якщо чесно, немає бажання голитися. Відколи померла дружина змінилося ставлення до життя. Колись, років 20 тому, пробував відрощувати бороду. Тоді я мав спеціальний гребінець для неї, часто ходив до перукарні для надання їй форми… А потім набридло й почав знову голитися. Загалом не вважаю бороду чимось особливим. До речі, як свідчать письмові джерела, у Київській Русі кожен одружений чоловік повинен був мати бороду. Зараз, правда, часи дуже змінилися, як і ставлення до зовнішності в суспільстві. А борода ж – це не просто хаотичне волосся на обличчі. У країнах сходу, де влітку дуже тепло, кожному відомо, що вона захищає шкіру від ультрафіолетових променів, вбираючи в себе піт. Тому у деяких релігіях і культурах гоління навіть вважається гріхом.

Денис Товт, стиліст

-Бороду відростити неважко, набагато складніше за нею ретельно доглядати. Вважається, що рослинність на обличчі – не занедбаність, а ознака доглянутості. Чоловіки, як і жінки, мають стежити за останніми тенденціями моди. Однак борода повинна пасувати до форми обличчя і бути акуратною. Слід зазначити, що як би людина довго її не відрощувала, підстригати все одно потрібно, бо волоски січуться. Тим же, кому імпонують маленькі борідки, корекцію слід проводити приблизно двічі на місяць. До того ж, декому варто користуватися спеціальним воском, аби вітер не розвівав довгу бороду у всі боки. Цікаво, що волосяний покрив легко вбирає різні запахи, тому не слід забувати й про дезодоранти. У косметичних салонах та в аптеках можна придбати спеціальні шампуні, масла, маски та бальзами для ефективного догляду за бородою. Тому, на мою думку, борода – це задоволення не з дешевих. Утім… краса потребує жертв, у тому числі і фінансових.

Між іншим…

Те, що борода не є елементом вітчизняного іміджу, бо козаки носили вуса та мали чуби, не зовсім відповідає дійсності. Борода не має кордонів, часових рамок, соціальних прошарків, вона інтернаціональна. Між іншим, довга борідка дуже пасувала першому президентові України Михайлу Грушевському…

А як же щодо закарпатців? Серед визначних особистостей, які не голилися можна назвати вченого європейського рівня Володимира Гошовського, просвітителя, громадсько-політичного і культурного діяча Адольфа Добрянського, видатного народознавця Тиводара Легоцького, історика Юліана Яворського, відомого географа Гаврила Міллера та багатьох інших. Отже борода була у тренді і раніше, при чому серед людей різних професій, правда, найчастіше усе ж обзаводилися щетиною письменники, артисти, художники та  музиканти.

zakarpatpost.net

Comments are closed.