Для чого туристичний центр перетворювати на траурну зону

[Total: 0    Average: 0/5]

Чого-чого, а пам’ятників в Ужгороді чимало. І що радує, цікавих, незвичних, привабливих.

Щоправда, такими є далеко не всі.

Але дивує інше.

26 листопада минулого року, в день вшанування жертв голодоморів в Україні, на площі Народній заклали та освятили камінь майбутнього пам’ятника тим, хто постраждав від скорботних подій.

Наразі саме триває обговорення проектів, вирішується, якою буде пам’ятка.

А сам камінь насправді є не каменем, а гранітним  надгробком, таким же,  як встановлюють на цвинтарях.

Отже, мова піде саме про цю плиту.

Ніхто не применшує роль трагічних сторінок в історії України. Голодомор – це дійсно горе, смерті невинних людей і штучний геноцид наших предків. Це та життєва віха, про яку повинні пам’ятати як сучасники, так і майбутні покоління закарпатців.

Особливо гостро події 30-х років сприймаються на тлі війни з Росією, адже саме радянський номенклатурний режим прирік на вимирання  тисячі, а то й мільйони наших пращурів.

Однак чому пам’ятник має квартирувати у центрі Ужгорода? Для таких місць у нас є кальварія і Пагорб Слави.

Саме там, на території меморіального парку,  покояться рештки багатьох славних синів і доньок Срібної Землі.

Саме там і мають знаходитися подібні об’єкти.

Але чому ж тоді в ОДА вирішили розмістити пам’ятник на площі Народній, а не там, де він логічно мав би бути?

Невже через те, що, вийшовши з кабінетів облдержадміністрації, чиновникам поруч із місцем роботи ближче покладати квіти?

Адже їм так подобається приносити букети та вінки до подібних  місць, та ще й фотографуватися біля них.

Інша справа сама плита.

Пригадується, нещодавно до Ужгорода приїхала група туристів, переважно – діти.

Проходячи поруч, вони наввипередки питали екскурсовода, хто похований під гранітом.

Почувши відповідь, що то лише закладено місце під майбутню архітектурну споруду, малеча дивувалася, чому вона знаходитиметься у серці міста.

Тож чи слугуватиме граніт окрасою Ужгорода?

Чи захоче хтось із гостей робити селфі біля плити тай біля самого пам’ятника. А він, між іншим, знаходитиметься у тій частині міста, де завжди багато туристів! А всі в той час фотографуються біля веселих і кумедних скульптур, які потім навівають у них приємні згадки.

Тай врешті-решт до того часу, поки буде встановлено повноцінний пам’ятник (враховуючи з якими потугами приймається його проект), в Ужі протече немало води, а надгробок і далі привертатиме увагу гостей, викликатиме серед них низку запитань та наганятиме смуток на ужгородців.

Володимир ЗАКАРПАТСЬКИЙ, газета «Наш Ужгород», ексклюзивно для zakarpatpost.net

-1 thoughts on “Для чого туристичний центр перетворювати на траурну зону

  • 24.07.2017 at 23:40
    Permalink

    В світі є різні пам’ятники (в тому числі і в центрі міст), пам’ятники, які важливі для місцевого населення, а не для туристів. І якщо їм цікава історія чи культура, то вони ознайомляться і із веселим, і із сумним минулим. Автор все описує однобоко. Хай напише як часто він буває на Кальварії. Такий пам’ятник треба бачити часто і дітям своїм розповідати про що він, щоб історія не повторювалася.

Comments are closed.